РОЗДІЛ 2
НОРМАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Нормування результатів діяльності машиністів
дорожніх машин
У наш час обсяги й строки виконання дорожньо-будівельних робіт визначаються вимогами замовника. Відповідність пропонованим вимогам забезпечується впровадженням нової техніки й технологій, раціоналізацією прийомів і методів праці, розробкою і застосуванням науково обґрунтованих режимів праці й відпочинку, удосконаленням методів нормування праці й т.п. При цьому нормування праці як вид діяльності повинне бути спрямоване на встановлення таких норм витрат і результатів праці, які б відповідали ринковим вимогам і забезпечували їхнє виконання. Існуючі сьогодні способи встановлення норм праці робітників ДБП не враховують ринкові фактори. Тому виникає завдання удосконалення методичного підходу до нормування праці основних робітників ДБП - машиністів дорожньо-будівельних машин. Встановлення норм праці можливе двома способами: на основі укрупнених норм ДБНУ (аналітично-розрахунковий) і за допомогою хронометражних спостережень [67].
Норми на будівельні роботи, що містяться у ДБН Д.2.2-1-99 Збірник 1. "Земляні роботи" і в ДБН Д.2.2-27-99 Збірник 27 "Автомобільні дороги" [68] являють собою укрупнені норми часу на виконання будівельних робіт, у тому числі механізованим способом. Так, норми на розробку ґрунту причіпними скреперами розраховані на переміщення на 100 м для таких об'ємів ковша: 3; 4,5; 5; 7; 8; 10; 15 м3. На кожні додаткові 10 м переміщення ґрунту додають додаткову норму часу. Норми часу на розробку й переміщення ґрунту самохідними скреперами розраховані для скреперів з об'ємом ковша 8 і 15 м3 на відстань 300 м. На кожні наступні 100 м додається додаткова норма часу. Норми часу для бульдозерів встановлені за чотирма групами ґрунту для таких потужностей: 59, 79, 96, 121, 132, 243 кВт.
При укладанні шарів дорожнього одягу норми розраховані для автогрейдера середнього типу бульдозерів потужністю 79 кВт.
На практиці при влаштуванні шарів дорожнього одягу використовуються інші типи дорожніх машин - ті, що є в наявності в ДБП. У цьому разі витрати часу, визначені за ДБН, не відповідатимуть фактичним витратам часу на виконання будівельних операцій. Разом з тим ці норми розроблені по групах машин: великі, середні, малі й не враховують їхніх відмінностей за техніко-експлуатаційними параметрами, умовам роботи й т.д. Навіть при збігу параметрів дорожніх машин ДБП з типовими, по яких були розраховані норми в ДБН, відбувається ступневе збільшення норми часу на виконання будівельних робіт, що також не дозволяє визначити реальні витрати часу на передбачуваний обсяг БМР.
Урахувати конкретні організаційно-технічні умови при встановленні норм витрат і результатів праці дозволяють хронометражні спостереження. При цьому норми праці отримують як середні значення окремих вимірів. Але цей метод є трудомістким і вимагає здійснення попередніх вимірів окремих елементів витрат робочого часу: на завантаження дорожньої машини, на робочій і порожній хід, розвантаження, перемикання передач, розвороти т.п. Крім того, отримані норми праці придатні тільки для конкретних умов. Їхнє застосування для нових умов (нового замовлення на будівництво дорожнього полотна або його ремонт) ускладнене й потребує або певного коректування, або проведення додаткових досліджень. Найчастіше це неможливо через відсутність достатньо достовірних даних для розрахунку коректувальних коефіцієнтів або обмежень у часі. Загальним недоліком обох методів є те, що в них не враховуються ринкові фактори.
Розв'язання завдання врахування в нормах праці ринкових і технічних факторів виробництва можливо шляхом маркетингового й технічного обґрунтування норм. Останнє передбачає визначення фактичної норми часу за технічними характеристиками роботи дорожньої машини й ринкової норми часу з урахуванням обсягу й часу виконання замовлень. Такий підхід реалізований при нормуванні праці водіїв автомобілів [26, 120]. Був розроблений алгоритм установлення норм виробітку, норм часу, нормованих завдань, планованого рівня якості робіт [26, с. 89].
Однак специфіка праці машиністів дорожніх машин не дозволяє використовувати повною мірою даний підхід і вимагає внесення певних коректив у розрахунок технічно обґрунтованих норм часу, а також розробки розрахункових формул для нормування праці дорожніх робітників. Адаптований до умов роботи ДБП алгоритм полягає в наступному. При встановленні норм виробітку першим етапом є встановлення її значення за день, виходячи з інформації про планований обсяг будівельно-монтажних робіт і строки їхнього виконання:
(2.1)
де Qзм - денна норма виробітку, м2 (м3);
Qбмр - обсяг будівельно-монтажних робіт, м2 (м3);
Nр.зм - кількість робочих змін, що приходяться на виконання робіт.
Значення денного виробітку слід адаптувати до конкретних виробничих умов. При цьому денний обсяг виробітку повинен відповідати чисельності дорожніх машин даного виду (Мс), кількості машиністів (Nм), припустимому рівню інтенсивності праці (Кінт). Виконання цих умов здійснюється за допомогою можливості використання дорожніх машин різних марок, залучення більшої (меншої) чисельності водіїв.
На основі денної норми виробітку одного машиніста визначається необхідна (за умов поточної ситуації) норма часу (Нн) на виконання однієї одиниці будівельно-монтажних робіт за формулою:
(2.2)
де Тнзм - нормативна тривалість робочої зміни, година.
Отримане значення необхідної норми часу обґрунтовується внутрішніми параметрами будівельних робіт, рівнем їхньої організації, характеристикою дорожніх машин.
З цією метою розраховуються фактичні витрати часу на виконання конкретних робіт (Нф). У загальному вигляді норму часу (Нф) на розробку 1 м3 щільного ґрунту пропонується визначати як відношення часу циклу дорожніх машини (Тц) до об'єму ґрунту (Vг), забраного з масиву [69, с.133].
Тривалість ро