РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Сучасний стан венчурного інвестування в промисловості України
Перспектива розвитку людства визначається взаємообумовленими і пов'язаними між собою процесами глобалізації, формуванням постіндустріального суспільства та зміною техніко-економічної парадигми [124]. З урахуванням цього можна констатувати, що Україна не має іншого шляху входження до Європейської спільноти, ніж інноваційний розвиток промисловості, який створить умови для підняття на принципово новий рівень всіх інших сфер діяльності та досягнення вищих стандартів життя.
Прискорений рух по вказаному шляху може забезпечуватися при широкому, комплексному та збалансованому застосуванні високих наукоємних технологій, досягнень таких галузей як електронна, приладобудування, інформаційна, телекомунікаційна, транспортне та енергетичне машинобудування у всіх виробничих сферах і отримання від кожної з них гранично високої віддачі.
Саме на це спрямовується державна промислова політика.
Уряд визначає стратегію державної промислової політики як базову складову загальнодержавної політики реформ.
На перших етапах формування незалежної держави, в умовах докорінної перебудови соціально-економічних відносин, основою стратегії країни були трансформація і стабілізація роботи промисловості, вирішення її внутрішніх проблем, пов'язаних із збереженням науково-виробничого потенціалу, зупиненням спаду виробництва, формуванням нового власника та цілісного промислового комплексу держави, здатного працювати в ринкових умовах.
В цей період Верховною Радою було створено необхідне базове промислове законодавство.
Реалізація такої стратегій в межах створеного законодавства дозволила сформувати працездатний промисловий комплекс держави, зберегти його основні виробничі потужності, значну частину науково-технічного потенціалу, зупинити спад промислового виробництва, стабілізувати його обсяги. На жаль, стабілізація була досягнута на низькому рівні (біля 50% від рівня 1991 року), який не задовольняє потреб соціально-економічного розвитку держави [149, c. 68].
Виникла необхідність переходу до нового етапу реформ, базовою стратегією якого є стратегія промислового розвитку. Вона покладена в основу нової Концепції державної промислової політики, прийнятої Кабінетом Міністрів 11 жовтня 2001 року.
Концепція визначає мету, шляхи і механізми розвитку промисловості України на період до 2011 року.
Сучасний промисловий комплекс України є досить масштабним. Він включає 8,5 тисяч великих і середніх підприємств та більше 30 тисяч малих, 450 науково-технічних організацій. До його складу входять практично всі базові та інфраструктурні галузі [145, c. 114].
За рядом причин, у тому числі зовнішніх по відношенню до промислового комплексу, загальний його стан є незадовільним. Близько половини підприємств - збиткові, 13 % з них практично зупинили свою діяльність. Втрачено цілу низку галузей, серед яких наукоємні: мікроелектроніка, високочистих матеріалів, комп'ютерна техніка та інші. Відбулося посилення деформованості структури виробництва внаслідок зменшення глибини переробки матеріалів. Переважна більшість продукції має низький інноваційний рівень. За матеріало- та енергомісткістію вона значно поступається перед закордонними аналогами. Продуктивність праці в 3 - 5 разів нижча від досягнутої у промисловорозвинених країнах. Зношеність основних фондів досягла критичної межі і в ряді випадків перевищує 60-80%. Темпи їх оновлення знизилися до недопустимого рівня. Малий бізнес розвинений внедостатній мірі. Не дивлячись на значні обсяги приватизації промислових об'єктів, ще не в повній мірі вирішені питання як приватної, так і державної власності, включаючи інтелектуальну. Втрачені значні сегменти внутрішнього і зовнішнього ринків промислової продукції.
Разом з тим промисловий комплекс здатний реалізувати значну кількість з 50 відомих макротехнологій, у тому числі наукоємних, які відносяться до четвертого та п'ятого технологічних укладів. Серед них: ракетно-космічна, літако- і суднобудівна, автомобілебудівна, приладобудівна та інші. Продукція цих галузей в певній мірі є конкурентноздатною на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Особливо хотілося підкреслити вкрай важливе значення прийнятих Верховною Радою Законів України щодо підтримки розвитку пріоритетних галузей промисловості, серед яких "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" [60], "Про державну підтримку літакобудівної промисловості" [58], "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" [61], "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу" [57].
В результаті впровадження цих Законів ми сьогодні маємо значне випереджаюче зростання тих галузей промисловості, яких вони стосуються Так при середніх темпах зростання машинобудівного виробництва за 10 місяців поточного року на рівні 109,5 % в суднубудуванні маємо темпи 118,7%, в автомобілебудуванні - 116,8 %, в літакобудуванні - 113,5 %
[145, c. 200].
Загальний потенціал розвитку промисловості України можна оцінити як високий. Це обумовлене тим, що:
- маємо значні запаси різноманітної сировини;
- існує розвинений паливно-енергетичний комплекс;
- є розвинена транспортна структура при вигідному географічному положенні;
- існують досить розвинена виробнича база та науково-технологічні напрацювання;
- питома вага інвестиційно-спроможних галузей і підгалузей промислового комплексу складає близько 50%.
Реалізований споживчий потенціал України промислових товарів значно нижчий від потенційно можливого. При відповідних заходах щодо підвищення платоспроможності населення цей потенціал може запрацювати і для промисловості розкриються великі резерви зростання ринку.
У відповідності з чисельністю населення, кваліфікацією кадрів, наявними ресурсами, науковою та виробничою інфраструктурою у сер