РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА МЕТОДИКА ОЦІНКИ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ
2.1. Методичні підходи до визначення трансакційних витрат інноваційної
діяльності підприємств
Інноваційна стратегія українських підприємств на сучасному етапі трансформації
економіки повинна бути орієнтована на розробку й освоєння інноваційної
продукції або послуг, що забезпечить конкурентоспроможність вітчизняних
підприємств на внутрішньому і на зовнішніх ринках. Найважливішим аспектом
діяльності українських підприємств повинні стати комерціалізація технологій та
просування інновацій.
Обговорення теоретичних і практичних проблем розвитку інноваційної діяльності
знаходять широке відображення в економічній літературі [75, 76, 77, 78, 79], де
значна увага приділяється вивченню причин необхідності переходу на інноваційний
шлях розвитку, значенням інноваційних процесів і забезпеченню ефективності
інноваційної діяльності в умовах перехідної економіки. У тож же час, поки що не
знайшло висвітлення питання про доцільність застосування інституційного підходу
для обґрунтування сутності і пояснення впливу такого аспекту як трансакційні
витрати, які істотно знижують ефективність здійснення інноваційної діяльності,
і що, на нашу думку, стає особливо актуальним у період трансформації економіки
України [80].
На наш погляд, необхідно розкрити доцільність застосування інституційного
підходу до аналізу інноваційної діяльності на основі уточнення економічної
сутності трансакційних витрат інноваційної діяльності і виявлення особливостей
їх формування.
Застосовуючи інституціональний підхід при розгляді інноваційної діяльності як
цілеспрямованої системи заходів щодо розробки, упровадження, освоєння,
виробництва, дифузії і комерціалізації нововведень (рис. 2.1), на нашу думку,
можна сформувати і наповнити конкретним змістом умови ефективного протікання
цього процесу [81]. Аналізуючи узагальнену схему інноваційного циклу [82, с.22;
83, с.172] представленого на рисунку 2.1, очевидним становиться припущення, що
в процесі розробки і впровадження нової продукції на ринку всі суб'єкти
інноваційної діяльності здійснюють безліч трансакцій по обміну правами
власності.
Науково-технічна підготовка
Передвиробнича стадія
Науково-виробничий цикл
Повний цикл інноваційної діяльності
Рис. 2.1. Схема комерціалізації технологій і просування інновацій
Аналіз існуючої економічної літератури з даного питання дає можливість зробити
висновок про те, що постійно робляться спроби побудови єдиної теорії
інноваційного процесу від початку до кінця, тобто коли цей процес знаходиться у
взаємозв'язку стадій створення і комерціалізації нововведень [84, 85].
Г.Д.Ковальов відзначає, що «ефективність інноваційного процесу забезпечується
не стільки результативністю кожного етапу інновації, скільки надійністю
«стиків», швидкістю переходу від будь-якого попереднього етапу до наступного»
[86, с.156].
Таким чином, динаміка і результати створення і реалізації нововведень залежать,
у першу чергу, від ефективності трансакцій учасників інноваційної діяльності.
На рис. 2.2 на прикладі простої інноваційної логічної моделі представлена схема
трансакцій учасників інноваційної діяльності.
фінансові трансакції;
інформаційні трансакції.
Рис. 2.2. Схема трансакцій учасників інноваційної діяльності
Т. Фішер відзначає, що «кожна передача товарів, послуг, майнових прав, що
здійснюється між фізичними і юридичними особами, представляє собою трансакцію»
[37]. За виразом Дж. Коммонса «трансакція – це не обмін товарами, а відчуження
і присвоєння прав власності, створених суспільством» [87]. Така позиція
просліджується в сучасних дослідженнях А.Е.Шаститко, який пропонує під
трансакцією розуміти діяльність людини у формі відчуження і присвоєння прав
власності прийнятих у суспільстві, що здійснюються в процесі планування,
контролю за виконанням зобов'язань, а також адоптацією до непередбачених
обставин [88].
Таким чином, безсумнівно, що трансакційні витрати обов'язково присутні при
реалізації всього комплексу інноваційної діяльності, і тому велике значення для
аналізу ефективності інноваційної діяльності здобуває виявлення трансакційних
витрат, пов'язаних із розробкою, виробництвом і освоєнням інновацій, тобто
трансакційних витрат інноваційної діяльності.
Використовуючи інституціональний підхід, усі витрати фірми можна розділити на
три групи: трансформаційні (виробничі), організаційні і трансакційні витрати.
Трансформаційні витрати – це витрати, пов'язані з процесом перетворення
факторів виробництва в готову продукцію.
Організаційні витрати – це витрати із забезпечення контролю і розподілу
ресурсів усередині організації.
Найбільш логічним є твердження С.І.Архієреєва про те, що «класифікація
трансакційних витрат на базисному рівні повинна включати більш великі одиниці –
типи трансаційних витрат, а види витрат повинні виділятися для кожного з типів
– витрат, пов'язаних із втратами і витрат, пов'язаних із затратами» [89, 90].
Використовуючи зазначений підхід, до видів трансакційних втрат, що виникають
при здійсненні інноваційної діяльності, обґрунтованим буде віднести такі
елементи:
1. Витрати непередбачених подій. Вони виникають через зміни в зовнішньому
середовищі, що може справляти прямий і непрямий вплив на процес інноваційної
діяльності, унаслідок чого виникають втрати для когось із суб'єктів
інноваційної діяльності. Найважливішими елементами середовища прямого впливу є
державні і законодавчі органи, інститути, наукові й інноваційні організації,
ринки