РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ВИЗНАЧАЛЬНИХ ЧИННИКІВ ТА УМОВ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
ЕКСПЕРТА-КРИМІНАЛІСТА МВС УКРАЇНИ
Актуальність системно-комплексного підходу до досліджень сутності професії
експерта-криміналіста та природи експертних досліджень зумовлюється сучасними
вимогами судово-слідчої практики. Зокрема, від цього залежить правильна
постановка і вирішення проблеми підготовки експертів до професійної діяльності.
Збільшення кількості експертиз, виникнення нових її видів, впровадження в
експертну практику технічних новацій також вимагає постійної уваги до розвитку
професійного рівня експертів-криміналістів. Хоча наявні численні спроби
висвітлення питання (В.Д. Арсеньєв, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, Ф.Е. Давудов,
А.В. Дулов, В.Я. Колдін, І.Ф. Крилов, І.А. Лузгін, В.С. Мітричев, Ю.К. Орлов,
Т.В. Устьянцева, А.Р. Шляхов, Я.М. Яковлєв та ін.), у працях зазначених авторів
йдеться лише про окремі аспекти професійної діяльності судового експерта.
Здійснювались також спроби виділити та визначити експертні спеціальності,
спеціалізації і кваліфікації, розробити їх найменування та шифри, проте вони ще
не завершені.
2.1. Психологічні особливості провадження судово-криміналістичних експертиз у
сучасних умовах
Проведене нами узагальнення наукової літератури з проблем діяльності [9, 26,
60, 68, 76, 108, 172, 188, 189, 193] та професійної діяльності [1, 11, 13, 25,
44, 61, 78, 101, 113, 148, 153, 154, 158, 200, 203], зокрема, дозволяє
стверджувати, що її психологічна характеристика невід’ємно потребує розгляду
людини як суб’єкта працi, пiзнання i спiлкування. Будь-яка професiйна
дiяльнiсть людини за всiх випадків складається з цих трьох елементiв, тому й
психологiчна структура дiяльностi повинна грунтуватися на їхньому аналiзi.
Професійна дiяльнiсть характеризується певною спрямованiстю, наявнiстю
специфiчних цiлей; особливостями об’єктiв дiяльностi; конкретними методами i
засобами досягнення мети; наявнiстю специфiчних умов вирішення професійних
завдань [200]. Сказане повною мiрою стосується й експертно-криміналістичної
дiяльностi у межах реалізації правоохоронних функцій. Тому в ній виявляються,
по-перше, властивості, притаманні будь-якій діяльності – її суспільний
характер, цілеспрямованість, плановість, систематичність; по-друге, ті, що
притаманні правоохоронній діяльності; по-третє, ті, що характеризують її як
особливий різновид, що полягає у провадженні судових експертиз, слідчих дій та
оперативно-розшукових заходів. Неможливо виокремити якусь певну ознаку, що
принципово відрізняла б експертно-криміналістичну діяльність від інших видів;
лише їхня сукупність, специфічне поєднання надають роботі експерта-криміналіста
особливого характеру.
Воднораз, особливий характер функцій, виконуваних експертом як працівником
органів внутрішніх справ, спеціальна мета проваджуваних ним досліджень, правове
регулювання засад і порядку їх проведення, визначають специфіку професійного
відбору та підготовки експертів, порядок призначення на посаду та звільнення з
неї, регулюють відповідність та порядок проходження служби. В органах
внутрiшнiх справ праця основних категорiй фахівців є творчою, але специфiка її
полягає в тому, що вона здiйснюється за правилами, в порядку, термiнах i
формах, установлених законом, спрямована на охорону або вiдновлення порушених
прав i здiйснюється при протидiї з боку зацiкавлених осiб. Дiяльнiсть
працівників органiв внутрiшнiх справ забезпечується наявнiстю у них особливих
владних повноважень щодо громадян. У зв’язку з цим їх атестування i зарахування
до кадрiв МВС сполучене з надiленням їх повноваженнями правоохоронного
характеру.
Суспільний характер діяльності експерта проявляється у тому, що вона, як вид
державної діяльності, спрямована на дотримання правопорядку та законності, і є
ланкою у складній системі заходів з попередження та розкриття злочинів. Це
дозволяє використовувати досягнення науки та техніки для розробки спеціальних
прийомів і засобів збору, дослідження та оцінки доказів, а також для наукової
організації праці та управління діяльністю. Але це не головне. Суспільний
характер діяльності породжується особливим інтересом суспільства до її
результатів, особливо коли йдеться про резонансні злочини — вони широко
висвітлюються у періодичній пресі, по радіо та телебаченню. Тому наукова
обгрунтованість та об’єктивність висновків, відсутність особистої
зацікавленості у вирішенні справи мають бути невід’ємними рисами судового
експерта.
Негативними прикладами з минулого можуть бути кримінальні справи, описані А.І.
Вінбергом у книзі “Чорне досьє експертів - фальсифікаторів” [27] та вступна
стаття Ф.М. Решетникова до книги Ю. Торвальда “Вік криміналістики” [150], де
він, зокрема, зазначає: “Думка про величезну відповідальність експерта за
обгрунтованість його висновків, що червоною ниткою проходить через всю його
(Торвальда – поясн. автора) книгу, й сьогодні не втратила свого значення. У
зв’язку з цим хотілося б зупинитись на одній повчальній історії.
Ю.Торвальд дає дуже високу оцінку діяльності Альфонса Бертильона, вважаючи його
засновником сучасної криміналістичної науки, недооцінюючи навіть Ганса Гроса та
інших дослідників, які також стояли біля її витоків. Він детально описує
життєвий шлях А. Бертильона, але лише згадує про його участь у знаменитій
справі Дрейфуса. Як відомо, французька реакція використала цю справу для
розпалювання шовіністичних пристрастей та антисемітських настроїв, а
прогресивна громадськість Франції та інших європейських держав виступила з
вимогою перегляду вироку. Зрештою Дрейфус був повніст
- Київ+380960830922