Ви є тут

Концептуальні основи економічної адаптації особистості

Автор: 
Рябцева Наталія Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U001497
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2

РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1. Вплив ринкового механізму на економічну адаптацію особистості

Економічна адаптація особистості в умовах трансформації відносин власності в Україні пов'язана з докорінною перебудовою адаптаційних форм і механізмів разом з екзогенно-ініційованим становленням ринкового середовища.
Протягом десятиліть у колишньому СРСР сформувалась досить стійка, упорядкована система відносин економічної адаптації особистості до вирішення проблем економічного зростання на основі декларування "загальнонародної власності", домінування політизованого державного регулювання, існування централізовано-планової економіки та застосування соціальних стимулів для спрямування самоадаптації особистості. Соціалістичний "експеримент" продемонстрував потенціал радянських адаптаційних заходів на прикладах масового новаторства та ентузіазму, культурної революції, довгострокових програм прориву на передових напрямках технологічного розвитку тощо. Проте в умовах тотальної монополії державної власності, переважно витратної форми господарювання, дефіцитності економіки, відсутності ринкової конкуренції розвиток саморегулювання адаптаційних відносин не мав під собою адекватного економічного підґрунтя, умов і перспектив прогресивного розвитку.
Економічний інтерес "загальнонародного власника" не набував індивідуально означених економічних форм, опосередковувався розподільчими й перерозподільчими відносинами через відчуження всього додаткового продукту та його розподілу за державними нормами й нормативами. Добробут людини визначався не стільки зростанням продуктивності праці, проявом виробничої ініціативи, скільки життєвою стратегією, орієнтованою на досягнення певного соціального статусу при досить сталій соціальній структурі суспільства. Розповсюдились явища паразитизму на державній власності окремих груп населення і навіть секторів економіки. Так, особисте підсобне господарство при відсутності каналів збуту, транспортування, прокату техніки та інших необхідних умов, паразитувало на власності колгоспів та радгоспів; тіньовий сектор поширювався за рахунок надання приватних послуг (ремонт квартир, побутової техніки, автомобілів, електронної техніки, послуг кравців тощо), використання суспільної власності для задоволення особистих інтересів і потреб.
Свідоме звуження сфери дії ринкових відносин й обмеження кооперативного сектора зумовило деформацію форм економічної адаптації до відносин власності та призвело до: а) розповсюдження форм пасивного й регресивного пристосування серед більшості населення, що характеризувались послабленням економічної відповідальності, зниженням підприємницької активності в легальній сфері економіки, погіршенням виробничої дисципліни, підвищенням орієнтації на державні трансферти; б) появи форм активної економічної адаптації номенклатурної верхівки, яка прямувала до задоволення особистих інтересів без будь-якої юридичної відповідальності; в) поширення форм економічного пристосування населення в тіньовій сфері економіки. Таким чином, результати й наслідки дії механізмів економічної адаптації особистості, що були сформовані в радянський період, суперечили тим, що планувались й декларувались державою, гальмували подальший розвиток суспільного виробництва.
За прийнятим в Україні на початку 90-х років курсом реформ об'єктивною засадою розвитку ринкового середовища повинна була стати трансформація державно-бюрократичної власності в різноманіття інших форм, а головним регулятором економічних перетворень та процесу пристосування людини - цивілізовані форми ринкової конкуренції.
Слід звернути увагу на те, що відносини економічної адаптації особистості, відносини власності й ринкові відносини знаходяться в тісній взаємній залежності та взаємній обумовленості. Так, економічного змісту процес адаптації особистості до відносин власності набуває саме завдяки конкурентному погодженню економічних інтересів суб'єктів цього процесу. Разом з цим, ринкове середовище забезпечує безупинну еволюцію інституту власності [55, 38], що супроводжується в країнах з економічною й громадянською демократією не тільки безперервним удосконаленням законодавчо-інституціональної бази, а й перманентним коригуванням форм пристосування до цих змін населення.
Адаптація особистості до відносин власності в ринковому середовищі відбувається через засвоєння форм, що характеризуються такими ознаками, як стан суб'єктів й об'єктів власності, ступінь реалізації прав власності, динаміка доходу від об'єкта власності тощо. Оскільки механізм реалізації відносин власності включає, по-перше, відносини привласнення, що складаються між суб'єктами з приводу об'єкта власності, по-друге, процес переходу цих відносин у конкретні економічні форми - відсоток, дивіденд, заробітну плату тощо, то методологічно доцільним, на наш погляд, є відокремлення загальних чи змістовних адаптаційних форм - форм пристосування людини в якості суб'єкта до змісту відносин власності, та локальних чи кон'юнктурних адаптаційних форм - форм пристосування людини до конкретних умов реалізації цих відносин, що набувають специфіки диференційовано за об'єктами власності.
Ринок забезпечує засвоєння людиною, перш за все, локальних адаптаційних форм (індивідуально або в складі колективу, суспільства) із певним економічним результатом, що відбивається в динаміці реалізації прав власності, доходу від об'єкта власності, а також у коригуванні її сутнісних сил, включаючи її суб'єктивний простір8 щодо реалізації відносин власності в наявних умовах. Людина, вступаючи у відносини "купівлі - продажу" або часткового відчуження об'єкту власності у таких формах як оренда, лізинг, кредит тощо, узгоджує особисті інтереси з інтересами інших економічних суб'єктів щодо застосування об'єктів власності через укладення відповідних угод, тобто адаптується до змісту відносин власності, засвоює зага