РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН
Головною метою ринкової трансформації економіки України, в кінцевому рахунку, повинно бути досягнення соціально значущих результатів, створення сприятливих умов для зростання добробуту нації, підвищення освітнього, професійного, фізичного та відтворювального потенціалу, які дозволять отримати якісні характеристики людського капіталу суспільства. Адже ринкові відносини й інноваційний характер економічного зростання потребують якісно нової робочої сили, якій притаманні високі параметри фізичного здоров'я, високий інтелектуальний та освітньо-фаховий потенціал, соціальна активність і спроможність адаптуватися до трансформаційних зрушень. "Люди з їхнім інтелектуальним, підприємницьким, виробничим потенціалом, - зазначається в Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 роки, - є основним стратегічним ресурсом держави, головним фактором економічного зростання" [157, с.34]. Тому повна інформація про стан і динаміку економічного потенціалу формування людського капіталу відіграє першочергову роль для оцінки реформ, дозволяє у подальшому аналізі виявити взаємодії держави і ринку в процесі становлення нових соціально-трудових відносин. Порівняння світового і національного досвіду інституційного забезпечення дозволить виявити найбільш гострі проблеми, обґрунтувати можливі підходи до їх розв'язання.
2.1. Стан і динаміка інвестицій в людський капітал на різних рівнях
При визначенні кількісних і якісних характеристик витрат, спрямованих на покращання майстерності, професіоналізму, компетентності, мотивованості, якості праці людини, що сприяють зростанню її продуктивності, доцільно врахувати низку методологічних положень, аргументованих у попередньому розділі дослідження. До найбільш важливих серед них відносяться ті, які дозволяють пізнати можливості формування і нагромадження людського капіталу, визначити економічну об'єктивність поведінки щодо інвестицій, а саме:
- визначення об'єктивності існування різних рівнів формування людського капіталу - особистісного, мікро- та макроекономічного та взаємозалежностей ефективності інвестицій [42, с.296];
- багатоманітність видів інвестицій в людській капітал та їх ранжування щодо його формування за силою впливу - витрати на освіту, охорону здоров'я, виховання дітей. В умовах ринкової економіки, крім того, існують додаткові витрати на мобільність, пов'язані зі зміною місця роботи, пошук економічно значимої інформації;
- багатоканальність джерел формування й нагромадження інвестицій - сім'я, підприємство, громадські організації, держава, самоінвестування. Термін використання визначається часом, що залишився до закінчення дієздатного періоду життя людини, що означає зростання віддачі інвестицій в залежності від початку періоду інвестування. Водночас технологічні та організаційні зміни у суспільному виробництві обумовлюють структурні зрушення на ринку праці і відповідно зміну якості і тривалості інвестицій;
- характер, масштаби і види інвестицій в людину детерміновані як історичними, національними, культурними особливостями суспільства, так і конкретно визначеним станом економіки, можливостями інвестицій в людський капітал на різних рівнях економіки [208, p.46];
- інвестиції в людський капітал мають зайняти провідне місце для стійкого розвитку економіки України [151];
- формування людського капіталу за рахунок інвестицій в нього на різних рівнях економіки має займати провідне місце у здійсненні соціально-економічних перетворень в транзитивній, як і будь-якій іншій, країні [88, с.27-32; 193];
- дослідження в людський капітал має проводитись з урахуванням зарубіжного досвіду і можливостей його використання в Україні [36, с.214-222].
Саме з таких позицій проведено аналіз стану і динаміки інвестицій в людський капітал в умовах переходу економіки України до ринкових відносин.
Врахування впливу трансформаційних зрушень на якість людського капіталу дозволить адаптувати соціальну сферу до ринкових умов, врахувати особливості інвестицій в людський капітал порівняно з іншими видами інвестицій, на що наголошують дослідники даної проблеми. Так, О.А. Грішнова виділяє наступні особливості:
- Віддача від інвестицій у людський капітал залежить безпосередньо від терміну його використання. Але слід враховувати, що якісніші і триваліші інвестиції приносять, як правило, більший і триваліший ефект.
- Порівняно з інвестиціями в інші форми капіталу, інвестиції в людський капітал, за оцінками багатьох економістів, є найвигіднішими як для окремої людини, так і для суспільства в цілому [46, с.30].
- Інвестиції в людину зумовлені історичними, національними, культурними особливостями і традиціями суспільства, менталітетом народу. Так, рівень освіти і вибір професії дітьми значною мірою залежать від сімейних традицій, професії та рівня освіти їхніх батьків.
- Особливості у фізичному та моральному зношуванні людського капіталу визначаються, по-перше, мірою природного старіння (фізичного зношування) людського організму та притаманних йому психофізіологічних функцій, а, по-друге, мірою економічного старіння (морального зношування) внаслідок застаріння знань чи відносного зменшення цінності здобутої колись освіти. Проте, в процесі використання людський капітал не лише зношується, а й збагачується за рахунок надбання людиною професійного досвіду навіть без спеціальних інвестицій. Тому зношування людського капіталу відбувається (при правильному його використанні) значно повільніше порівняно з фізичним капіталом. Якщо ж у процесі використання людського капіталу постійно робляться додаткові інвестиції у безперервну освіту, здоров'я тощо, то його якісні й кількісні характеристики (обсяг, цінність, якість) можуть покращуватися протягом майже всього життя людини.
- Інвестиційний період фізичного капіталу (в середньому 1,5-2 роки) значно коротший порівняно з людським капіталом. Наприклад, інвести