РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПАСТУШОЇ ЛЕКСИКИ
ГУЦУЛЬСЬКОГО ГОВОРУ
2.1.Назви тварин
2.1.1.Збірні назви тварин. Значення 'худоба (здебільшого велика рогата)' репрезентує в гуцульських говірках низка лексем: ху|доба, то|вар, живи|на, мар|жи(ж'е)на, скот, ско|тиена, |бидло, ро|говис'ко, паст|во (див.: картосхему В.2), [пор.: КДА, к. 144, ММАГ, к. 3, 86]. Відзначені найменування творять несуцільні ареали поширення. В окремих говірках ці назви формують ряди дублетних назв, напр., ху|доба / то|вар / живи|на (303, 49, 55, 56, 66); ху|доба / то|вар / мар|жи(ж'е)на (36, 45, 67); то|вар / живи|на / мар|жина (5) тощо. Назви інколи диференціюються семантично, утворюючи опозиції 'велика кількість худоби' : 'невелика кількість худоби', відповідно, ху|доба, то|вар : живи|на (30, 56), ху|доба : мар|ж'ена (94), то|вар : ху|доба, мар|жина (7).
Значення 'сукупність овець і кіз' репрезентують лексеми др'іб (30, 43, 45, 55, 67, 83), дроб|йета (5, 34-38, 67, 96), [Гол., 528; М., 41; К., 16; Witw., 93; Kolb. І, 176; Gr., 18; Гнатюк, 335; Ш.І, 106; ІІ, 195; V, 284; Он-к З н.ж.г., 113; 138, 52; Brzezina, 162, Жеґуц, 51]; бир'|ки 'ягнята' [ГС, 25]; напр.: Дроб|йета - |виіўц'і/ |кози// йа |майу од|но дроб|йеі (48); Дроб|йе - то хот' ма|ле/ хот' ве|лиеке (5). Деривати з коренем -др'і(о)б-, які відомі також у бойківських, закарпатських, лемківських говірках [КГ; Онишк. І, 235; SL, 46], мотивовані прикметником дрібний 'малий розміром' у протиставленні до великої рогатої худоби.
2.1.2. Загальні назви тварин. Семантична підгрупа об'єднує мікрогрупи найменувань тварин за біологічним родом. Однак вираження вказаної ДО не є обмеженим і супроводжується поділом назв на підставі сем 'стать' (виявляється в опозиції f:m - див.: табл. А.1), 'вік' (у протиставленні 'маля' : 'доросла особина') (f, m : n) і 'функція' (m : m1), які, переплітаючись, зумовлюють появу гетеронімічного тричлена f [51, 145]. Зафіксовані загальні назви малят тварин не містять спеціальної вказівки на вік (маляти) і стать. Тому модель родо-видового типу організації назв тварин можна зобразити так: біологічний рід .
Із семантикою 'корова і теля', 'вівця і ягня' спорадично засвідчено словосполучення |п'іўтора ко|рови, |п'іўтора в'іў|ц'і (48), [М., 106, Kolb. І, 242], які мовці оцінюють як давні назви.
2.1.3.Назви тварин за віком. ДО 'вік тварин' представлена в загальних назвах малят тварин у протиставленні 'маля' : 'доросла особина' й у конкретних назвах, які групуються навколо семи 'вік', інколи поєднуючись із семою 'стать'. На позначення малят тварин (ягнят і телят), які ссуть матку, відзначено назви: си|сун (67); п|леканч'е (30, 34-38, 43, 55, 67), |м'інчйе, м'ін|ч'етко (67), а також бурч (43, 55), бур|чин'е (67), бур|ч'іi (37).
Семема 'річна тварина (дво-, три-, чотирирічна)' представлена лексемами, які мотиваційно пов'язані зі семами:
- час, пора року: деривати слова йар 'весна' > |йарч'е, |йерч'е (без указівки на стать), |йарка, |йерка (ж.р.), йер|ч(')ук (ч.р.) 'річне ягня, молоденька овечка або баранчик', які активно функціонують у діалектах карпатського регіону [КСГГ; ЗА; Фасмер ІV, 559]; весна > вес|нол'а 'корова, що народилася навесні' (83); зима > о|зимк'іўка, о|зимок 'річне теля, яке вже перезимувало' (64), [ГС, 138], зимак 'свиня, годована протягом зими', назимок 'однорічне теля' [Ш. II, 185], |назимок 'теля, народжене взимку' (84), [Жеґуц, 96];
- вік: р'іч|н'а(е)к 'річний бичок' (33-38, 42), лун|чак 'річний баран' (30, 55, 66, 67; пор.: лони 'минулого року'), д|вагодак 'дворічний ?', три|т'ак 'трирічний ?', четвер|так 'чотирирічний ?' (83), [Грицак, 8]. Семантичний ряд доповнюють номени бу|з'іўка 'річна телиця' (43), ва|тул'ка, ва|туiка 'однорічна коза, вівця' (5, 30, 43, 49, 52, 55, 66, 96), [ГС, 34; М., 13; К., 8; Gr., 29; Ш. ІІ, 211; V, 282; 138, 53], таб|зук 'однорічне теля' (5), [ГС, 180; пор. 148, 124-131].
Семема 'сукупність молодих тварин' представлена лексемою молод|н'ек (46, 52). Назви ма|л'уг, мал'у|ж'ета (5) зафіксовано з семантикою 'маленькі ягнята (козенята)'.
Опозиція 'доросла особина':'стара особина' реалізована спорадично - |баба 'стара вівця, корова' (83), [Грицак, 7], |герба 'тс.' (37, 67), [ГС, 44], |гиба 'тс.' [КГ: б.м.з.; 173, 12], |ґамба 'тс.' (52), ка|вул'а 'тс.' (43, 55, 96), |кобза 'тс.' (84), [Жеґуц, 74], лу|пеха 'тс.' (81), [Жеґуц, 87], |U'омба 'тс.' (72); ґан|дуга 'старий кінь' (43), |ганца 'старий кінь (кобила)' (30, 43, 61), [М., 26], шка|р'іпа 'тс.' (60), шкапа 'тс.' [К., 69; Ш. V, 295, Gr., 28]. На Бойківщині на позначення старої худоби функціонує збірна назва стар|ник [Онишк. ІІ, 249].
2.1.4. Назви тварин за часом народжування та здатністю народжувати малят. Найменування диференціюються, об'єднуючись у мікрогрупи:
І. Назви тварин, які народили малят.
А. Назви тварин, які народили вчасно:
а) назви тварин, які народили вперше;
б) назви тварин, які народили вдруге;
в) назви тварин, які народили одне маля;
г) назви тварин, які народили одночасно двоє (і більше) малят;
Б. Назви тварин, які народили передчасно.
ІІ. Назви тварин, які виношують плід.
ІІІ. Назви тварин, які не дають приплоду.
І. На позначення корови, вівці або кози, що вперше привела маля, відзначено в аналізованих говірках номени |перв'іска (5, 29, 33, 34, 41-43, 53, 55, 65-67), [ГС, 146], пер|шунка, пер|шинка (90), |нот(')ка, |нотинка (5, 55); пор.: пер|вачка 'корова (вівця) першого отелення (окоту)' (4, 41, 42, 46, 65). Із значенням 'вівця, корова, яка народила вдруге' відомі похідні від прикметника молодий > |молод'ічка (77, 83), [Грицак, 6], моло|да в'іў|ц'а (34-38), [138, 52]. Оказіонально зафіксовано також слово |нел'іпка (43, 96)
На Рахівщині відзначено назви, що сигналізують про наявність ДО 'кількість народжених малят' - оди|начка 'вівця, яка народила одне ягня' (83), [Грицак, 7], близ|н'ачка 'вівця, яка народила одночасно двоє ягнят-близнюків' (83), [Грицак, 7]; пор.: б|лизн'а (о