Ви є тут

Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку

Автор: 
Одотюк Ігор Васильович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
3402U002245
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Економічний аналіз фактичних державних пріоритетів технологічного розвитку
України
2.1 Економічна оцінка структурної динаміки технологічних укладів в
промисловості України
Якісним відображенням масштабності економічних успіхів процесу розбудови
української державності є участь нашої країни в міжнародному розподілі праці,
котра значною мірою з-поміж усіх інших аспектів визначається не лише
здобутками, але і ступенем синхронності внутрішнього економічного розвитку
відносно головних світових тенденцій. Зважаючи на доведену в попередній частині
дослідження винятковість ролі високопродуктивних наукомістких технологій в
досягненні країною значного рівня економічного зростання та на чітко окреслену
укладність еволюційного розвитку останніх, основним завданням даного розділу
постає необхідність надання об'єктивної оцінки вітчизняним реаліям
технологічного розвитку з точки зору його відповідності домінуючим в світі на
сучасному етапі технологічним укладам.
На сьогодні функціонування національної науково-технологічної системи в Україні
відбувається згідно затвердженим від 11.07.2001 р. у формі Закону державним
пріоритетам розвитку науки і техніки, а відтак економічна оцінка полягатиме у
співвіднесенні в межах пріоритетних напрямів ступеня технологічної довершеності
вітчизняної економіки з глобальними тенденціями технологічного розвитку. У
зв’язку із періодом початку даного дослідження у якості бази для економічної
оцінки виступила система діючих на той час пріоритетних напрямів розвитку науки
і техніки, затверджена Постановою ВР України №2705–XII від 16.10.1992 р.,
безумовно ж в тій їх частині, яка безпосередньо пов’язана з технологіями
виробництва матеріальних благ і послуг. Оскільки технологічні пріоритети
носять, перш за все, виробничу спрямованість і саме виробничим галузям
промисловості належить левова частка доходів, котрі отримуються щороку
економікою держави в цілому, то об'єктом дослідження вищезазначених явищ обрано
промисловий комплекс країни, до якого згідно Загального класифікатора галузей
народного господарства увійшли шістнадцять основних підкомплексів чисельністю
близько 136 промислових галузей (табл. А.1). Пріоритетні з позиції держави
напрями, котрі потребують суттєвого і першочергового технологічного
вдосконалення, репрезентовані, головним чином, у машинобудівному комплексі,
енергетиці, медичній, мікробіологічній промисловості. Отже, можемо зазначити,
що вибір такого досить масштабного об'єкта для дослідження зумовлений
міркуваннями про доречність надання оцінки державним технологічним пріоритетам
на основі промислових галузей саме через те, що лише такий широкий перелік
виробництв промисловості є тим об’єднуючим елементом, до складу якого входять,
з одного боку, галузі-суб’єкти продукування високопродуктивних технологій, а з
іншого – галузі-об’єкти їх безпосереднього впровадження і тривалого
використання, котрі згідно класифікації Перес-Перес уособлюють собою відповідно
рухаючі та несучі галузі економіки [135].
Відлік історії хвилеподібного розвитку технологічної думки бере свій початок з
кінця XVIII століття і до теперішнього часу нараховує п'ять тривалих етапів –
технологічних укладів, кожен з яких був сформований під дією відповідного
ключового технологічного фактора і мав своєрідне ядро у вигляді
галузей-лідерів, що функціонували на базі нових технологій [130]. Якщо під
даним кутом зору розглядати структуру промислового комплексу України, то можемо
отримати попередню загальну оцінку рівня його технологічного розвитку і
зазначити, що характеризується він на сьогоднішній день співіснуванням
галузевих представників переважно третього, четвертого і п’ятого укладів.
Однак, зважаючи на гостроту деяких глобальних проблем розвитку людства (прогноз
щодо різкого зростання чисельності населення планети в найближчому майбутньому
і звідси виникає потреба в забезпеченні його харчовими продуктами та іншими
природними ресурсами, темпи використання яких в 90-х роках XX ст. досягли
позначки 3% на рік від загальних запасів і це за умови їх обмеженості;
погіршення рівня екологічної безпеки, а відтак постає проблема пошуку і
розробки більш ефективних нових способів збереження здоров’я людини та
відновлення навколишнього середовища) і нагальну необхідність їх якнайшвидшого
вирішення, в світі набуває масштабного розвитку новий вид технологій –
біотехнології, котрі можуть розглядатися як ключовий фактор розвитку чергового
шостого технологічного укладу. На нашу думку, даний уклад може бути
репрезентований і в структурі промислового комплексу України, а саме:
мікробіологічною промисловістю та промисловістю медичної техніки [37].
Таблиця 2.1
Галузева структура технологічних укладів промислового комплексу України
Технологічні уклади (ТУ)
Галузі промисловості
3-ій ТУ
Промисловість металевих конструкцій і виробів, паливна промисловість (без
вугільної галузі), скляна і фарфоро-фаянсова промисловість (без промисловості
медичних виробів), електроенергетика, чорна металургія, вугільна промисловість,
промисловість будівельних матеріалів.
4-ий ТУ
Суднобудівна промисловість, машинобудування (без електротехнічної,
верстатобудівної та інструментальної, приладобудування, авіаційної,
автомобільної, суднобудівної галузей, тракторного і сільськогосподарського,
будівельно-шляхового і комунального машинобудування, машинобудування для легкої
і харчової промисловості та побутових приладів, виробництва
санітарно-технічного і газового устаткування), кольорова металургія, тракторне
і сільськогосподарське машинобудуван