РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МУЗИЧНО-РУХОВОГО РОЗВИТКУ
ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Методика виявлення музично-рухового розвитку старших дошкільників
На даному етапі педагогічного дослідження вивчався стан музично-рухового розвитку дітей в сучасній практиці суспільного дошкільного виховання та його особливості у старших дошкільників. У констатуючому експерименті взяли участь 195 педагогів дошкільних навчальних закладів освіти м. Києва і Київської області та 86 дітей старшого дошкільного віку з ДНЗ № 778 і № 131 м. Києва.
Констатуючий експеримент проводився за двома напрямами, а саме:
- з'ясування підходів педагогів до організації музично-рухової діяльності старших дошкільників та створених ними умов для музично-рухового розвитку дітей, зокрема, використання у цьому процесі українських музично-хореографічних традицій;
- виявлення інтересів дітей до зазначеної діяльності та вивчення музично-рухового розвитку старших дошкільників.
У першому напряму застосовано взаємодоповнюючі методи анкетування музичних керівників і вихователів та спостереження за їхньою роботою. Оскільки для отримання інформації про типовий стан явища в масовій практиці доцільно використовувати анкетування [8; 69], то цей метод обрано основним (зміст анкет поданий у дод. Б). У ході анкетування респондентів орієнтували на зважені відповіді, які висвітлювали б реальний, а не уявний стан проблеми. Забезпеченню об'єктивності результатів сприяли анонімність анкетування, співставлення кількісних і якісних даних, статистична обробка інформації.
Педагогічне спостереження давало додаткові факти для аналізу стану музично-рухового розвитку дітей в сучасній практиці. Спостереження здійснювалося за роботою музичних керівників і вихователів у навчально-виховному процесі в базових дошкільних навчальних закладах освіти КМІУВ ім. Б. Д. Грінченка, в ході практично-семінарських занять на курсах підвищення кваліфікації, міських і районних семінарах-практикумах.
У другому напряму констатуючого експерименту застосовано методи бесіди з дитиною та виконання нею експериментальних завдань, які пропонувалися дітям в процесі індивідуальних занять. Індивідуальні бесіда і 5 занять з кожною дитиною проводились експериментатором у присутності педагогів дошкільних груп. Разом у контрольному експерименті проведено 86 бесід та 430 індивідуальних занять.
При розробці другого напряму констатуючого експерименту ми виходили з теоретичних по-ложень про музично-руховий розвиток старших дошкільників як процес змін і результат формуван-ня музикальності, музично-рухового виконавства і творчості дітей; його залежність від активності дитини, яка спонукається інтересами до діяльності; зумовленість віковими особливостями загального розвитку дітей та особливостями, властивими комплексній музично-руховій діяльності.
Відповідно нами виявлялися інтереси дітей до музично-рухової діяльності та визначався музично-руховий розвиток старших дошкільників за критеріями музикальності, музично-рухового виконавства та музично-рухової творчості.
Ми виходили з наукової трактовки інтересу як спрямованості, вибіркового ставлення особистості до об'єкту та орієнтувалися на основні, виділені у психології, показники інтересу: емоційно-позитивне ставлення особистості до об'єкту, захопленість й усвідомлена потреба в ньому, пізнавальне ставлення до об'єкту [26; 110; 141].
Завданням бесіди (питання бесіди подані у дод. В) було визначення емоційного ставлення дітей до видів музичної та, зокрема, музично-рухової діяльності (питання 1-5); виявлення потреби у музично-руховій діяльності, у її видах, репродуктивному і продуктивному способах музично-рухового виконавства (питання 4-10); з'ясування пізнавального ставлення дитини до означеної діяльності (питання 11-15). Питання були сформульовані закриті та відкриті. Допускалися деякі варіювання їх з тим, щоб дитина повною мірою зрозуміла, про що її запитують або варіювання викликалося відповіддю дитини на попереднє питання.
Бесіду проводив експериментатор окремо з кожною дитиною у присутності музичного керів-ника. Дитина не почувала себе дискомфортно, тому що педагоги створювали спокійну, довірливу атмосферу розмови про музику, ставлення дитини до видів музичної діяльності, про уподобання тощо. Дорослі нічого не записували, фіксуючи бесіду магнітофонним записом, про що дитина не здогадувалася. Результати знімалися з магнітоплівки й вносилися до протоколу після заняття.
Музично-руховий розвиток дитини, як вище було з'ясовано, не можливий без розвитку у неї музикальності. Він багато у чому залежить від того, наскільки розвинуті у дитини емоційна чутли-вість до музики, відчуття характеру музичного твору, здатність вслуховуватися, порівнювати, оці-нювати (диференціювати) зрозумілі музичні явища, активно, рухомо переживати музику. Тому ми визначали рівень музикальності дитини за показниками: 1) емоційного відгуку на музику, 2) уміння визначити характер музики, 3) уміння визначити жанр музичного твору, 4) розвинутості чуття музичного ритму. Сумарний результат характеризував рівень розвитку у дитини музикальності.
Зауважимо, що чуття музичного ритму виявлялося у дітей не лише як точне відтворення ритмічного рисунку у складі критерію музикальності. Метроритмічна організація рухів дитини роз-глядалася також як складова параметрів музичного руху у виконавстві та виконавській творчості. Це давало можливість урахування розвинутості чуття ритму дитини як особливо важливого показника її музично-рухового розвитку в усіх трьох критеріях з метою більш точного виявлення їх.
У музично-руховій діяльності основним засобом відтворення музичного та створення музично-рухового образу виступає музичний рух. У музично-руховому виконавстві дитини чітко простежується взаємозалежність виразності виконання музичного руху та його координації як показників зазначеного критерію.
Показник координації музичного руху - складний. Він розуміється як узгодженість рі