РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ 5-7 РОКІВ У
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ КОМПЛЕКСІ
2.1. Соціальна зумовленість та принципи організації соціально-педагогічної
діяльності комплексу “Школа – дошкільний заклад”
Започатковуючи експериментальну роботу насамперед визначимося з теоретичними
позиціями, що зумовили вибір теми дослідження “Соціалізація дітей в умовах
сільських навчально-виховних комплексів “Загальноосвітній навчальний заклад –
дошкільний навчальний заклад”” та виокремлення проблеми соціалізації в
сільських школах-комплексах.
Перша позиція. Особливо пильна увага держави, суспільства, вчених,
громадськості сьогодні приділяється сільській школі. Переживаючи економічну
кризу, Україна поки що не у змозі вирішити питання щодо зміцнення матеріальної
бази освітніх закладів, забезпечити будівництво нових приміщень. У сільських
закладах освіти особливо гостро відчувається нестача спортивних залів,
басейнів, меблів, сучасного обладнання, комп’ютерної техніки. Розкриваючи
особливості сільської школи в умовах сучасного українського села, дослідники
(Н.М.Манжелій [152], І.Г.Осадчий [177]) зазначають, що останніми роками
виявилося різке відставання за різними показниками сільської школи від міської
(матеріально-навчальна база, забезпечення висококваліфікованими педагогічними
кадрами), має місце соціальна і трудова незахищеність сільської школи та її
працівників. Як справедливо зазначає В.Г.Кузь, “серед найважливіших умов, від
яких залежить відродження України, ми вважаємо шкільну справу. Зуміємо підняти
школу – найперше сільську, – знайдемо підходи до її ефективності, досягнемо її
різноманітності, переорієнтації на загальнолюдські духовні цінності, отже, не
тільки проявимо якнайбільше уваги кожній дитині, але й підведемо під нашу, ще
досить нестійку демократію, міцну опору, створимо умови для політичної та
економічної стабільності, зупинки галопуючої інфляції, підняття процесу
виробництва, що в кінцевому результаті і має вирішити нашу долю і визначити
місце в системі світової цивілізації” [124, 3].
Отже, сьогодні назріла проблема пошуку нових підходів до організації
навчально-виховного процесу в сільських закладах освіти, які б забезпечували
безперервну якісну освіту і соціальний захист дитинства. Тому особливої
значущості набувають педагогічні пошуки оптимізації діяльності нових типів
освітніх закладів у сільській місцевості, підвищення їх соціальної ролі.
Сільська школа повинна давати високий рівень освіти, ранню профорієнтацію,
забезпечувати соціалізацію та формування особистості, здатної до подальшої
діяльності на селі. Це важливо ще й тому, що сьогодні гостро стоїть питання
відродження у підростаючого покоління почуття господаря землі, залучення до
національної культури свого народу.
Друга позиція. Одним з реальних шляхів зміцнення сільської школи є вирішення
проблеми суспільного виховання та матеріального забезпечення дошкільної освіти.
До деякої міри означена проблема може бути розв’язана, якщо забезпечити
організаційно-педагогічні умови функціонування навчально-виховних комплексів
“Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад”.
У науковому дослідженні В.Г.Кузя комплекс представлений як заклад
національно-культурного відродження малих населених пунктів. Сільську школу і
сільський дошкільний заклад автор розглядає як “особливий суспільний феномен”.
Вони покликані, на думку вченого, “виконувати педагогічну, соціальну,
економічну, і селозміцнюючу функції” [128, 7]. Автором науково обґрунтоване
становлення комплексу “Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний
навчальний заклад” як “культурно-педагогічного центра малого села, початкової
ланки єдиної системи безперервної освіти і виховання” [128, 11].
Досвід існування освітніх комплексів “Загальноосвітній навчальний заклад –
дошкільний навчальний заклад” переконує в тому, що найсприятливіші умови життя
і навчання майбутніх першокласників та молодших школярів можна створити саме в
такому закладі освіти. Навчально-виховний комплекс відносно автономний
навчальний заклад зі своїми темпом, ритмом життя, позитивною “атмосферою
дружньої інтимності” (В.Г.Кузь) та відмінною від масової школи духовною аурою,
що заснована на морально-психологічній атмосфері соціальної захищеності кожного
вихованця. Цей тип закладу становить цілісну, динамічну і відкриту педагогічну
систему, яка об’єднує педагогічний процес дошкільного навчального закладу і
початкової школи та надає можливості для чіткішого вираження і самоствердження
кожної особистості (це в умовах масової школи, як правило, залишається без
уваги) [249]. Досвід організації таких освітніх закладів є надзвичайно
актуальним та прогресивним для нашого сьогодення.
Третя позиція. Навчально-виховному комплексу “Загальноосвітній навчальний
заклад – дошкільний навчальний заклад” притаманні специфічні риси щодо інших
освітніх установ. Даний тип закладу є малокомплектним, у якому взаємодіють
дошкільна і шкільна системи; дитячий колектив нечисленний і різновіковий;
педагогічний колектив об’єднує вихователів дошкільного навчального закладу і
вчителів початкової школи. Таке об’єднання в один колектив дошкільників та
молодших школярів, учителів школи і вихователів, батьків вихованців,
громадськості села значно посилює виховний потенціал освітнього закладу
“Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад”, центром
якого стає школа [132, 127].
На відміну від масової школи, яка може існувати без особливо широких зовнішніх
зв’язків, у школі-комплексі таке існування, (за словами Н.М.Манжелій
- Київ+380960830922