Ви є тут

Регулювання експортної діяльності підприємств чорної металургії України (на прикладі Європейського Союзу)

Автор: 
Горбенко Ганна Михайлівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U001000
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОРГІВЛІ МЕТАЛОПРОДУКЦІЄЮ З УКРАЇНИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ
РИНКУ КРАЇН ЄС
2.1. Динаміка та структура торгівлі металовиробами на ринку ЄС
Активізація зовнішньоторговельних відносин між Україною та Європейським
Співтовариством, розвиток торгівлі, а особливо збільшення обсягів експорту
товарів українського походження до країн Євросоюзу, можливо в контексті
розвитку відносин між Україною та ЄС, які були започатковані з часу
проголошення незалежності України та пройшли декілька етапів. У період
1991-1994 років Європейський Союз сприймав Україну головним чином через призму
розпаду СРСР і ядерного роззброєння, а Україна лише розпочала визначення своїх
зовнішньополітичних пріоритетів та розбудову економічних відносин з іншими
країнами. Саме європейський вектор інтеграції України викликаний кількома
причинами:
- геополітичним розташуванням високорозвинених країн Європейського Союзу, які
найближче територіально розташовані, порівняно з іншими регіонами світової
“Тріади”;
- транскордонним співробітництвом України, яка виступає, як своєрідний
“коридор” для потоків товарів, послуг та робочої сили між Європою та Азією;
- транспортними шляхопроводами (автомобільні, залізничні шляхи) з Євразії, які
здебільшого проходять через територію України, крім того, нафто- та газопроводи
поєднують нафтогазоносні басейни Азії з Європою;
- торговельними відносинами на ринку Європи, як ринку зі стабільною
кон’юнктурою європейські експортери також зацікавлені в українському ринку;
- політичною підтримкою з боку Європейського Союзу – найбільш стабільного
регіону світу, який визначає пріоритет інтеграційної спрямованості України.
Правовою основою для подальшої активізації двосторонніх політичних та
економічних відносин між Україною та країнами Європейського Союзу стало
підписання 14 червня 1994 року у Люксембурзі Угоди про партнерство і
співробітництво між Україною та ЄС (УПС), яка започаткувала новий етап
(1994-1998 рр.) співробітництва. У контексті економічного співробітництва з
Євросоюзом та розвитку торговельних відносин з країнами – членами ЄС необхідним
є формування таких умов, при яких розвиток і диверсифікація торгівлі,
розширення економічного співробітництва в галузях, що становило взаємний
інтерес, здійснюються на основі рівності, взаємної вигоди й норм міжнародного
права. Це сприятиме створенню сприятливих умов для збільшення експорту
українських товарів на ринки ЄС, що у свою чергу дасть можливість збалансувати
сальдо двосторонньої торгівлі. Для забезпечення успішного росту та
спеціалізації економіки України необхідне її поступове зближення з економікою
ЄС.
Як відомо, однією з основних цілей, зафіксованих в Угоді про партнерство та
співробітництво між Україною та Європейським Союзом (УПС), є “сприяння розвитку
торгівлі, інвестицій і гармонійних економічних відносин між сторонами і, таким
чином, прискоренню їхнього економічного розвитку…”. Досягненню поставленої мети
повинно сприяти, у свою чергу, надання Україні і ЄС полегшеного доступу на
ринки обох сторін, недискримінації їхніх товарів. Становлення до українських
товарів і товарів ЄС встановлюється на основі вільної і справедливої
конкуренції імпортних товарів із товарами місцевого виробництва. УПС надає
Україні режим найбільшого сприяння в торгівлі, ставлячи її на один рівень із
країнами – членами СОТ. З початку 1993 р. Україна також користується
Генеральною системою преференції (ГСП), яка є списком тарифів на промислові й
сільськогосподарські товари, що нижчі за тарифи, надані в межах режиму
найбільшого сприяння. Таким чином, Україна може продавати визначену групу своїх
товарів на ринку ЄС дешевше, ніж інші країни. Однак певні товарні позиції,
зокрема продукція металургійної промисловості, від реалізації якої економіка
України отримує найбільші обсяги валютних надходжень, все ж таки підлягають
кількісному обмеженню. Але врешті-решт у межах УПС торгівля між сторонами
набула не тільки юридичного закріплення, але й у процесі реалізації Угоди
відбувається поступове збільшення обсягів товаропотоків та покращення доступу
України до ринку Євросоюзу.
З боку країн Європейського Союзу у центрі уваги двосторонніх відносин протягом
1994-1998 років постали питання доступу до ринків України. З нашого боку
необхідною вимогою від Євросоюзу була ратифікація Угоди про партнерство та
співробітництво і припинення антидемпінгових процедур проти товарів
українського походження. УПС розглядається як своєрідний путівник для розробки,
орієнтованої на встановлення ринкових відносин економічної та, зокрема,
торговельної політики щодо товарів та послуг, питань праці, поточних платежів,
руху капіталу та прав інтелектуальної власності. Можливості, що надає Угода для
розвитку України та зближення з ЄС, мають бути використані певною мірою для
прискореного економічного зростання країни. В економічному аспекті Угода про
партнерство та співробітництво – важливий крок щодо залучення України до
правового поля єдиного європейського простору.
Якісно новий етап відносин був розпочатий з моменту набуття чинності УПС у
березні 1998 року. Остаточно сформувався механізм двостороннього економічного
співробітництва. Почали діяти передбачені УПС органи: Рада з питань
співробітництва та Комітет з питань співробітництва, який є робочим органом
Ради (складаються з представників Ради ЄС і членів Європейської Комісії та
представників Уряду України), та міжпарламентський Комітет з питань
співробітництва. Були переосмислені стратегія й тактика європейської інтеграції
України, зроблені кроки