РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження
Спостерігали 132 дівчинки: 90 – віком 14-17 років (основна група), які
постійно з моменту народження мешкали в санітарно-захисній зоні
нафто-переробного та цементного виробництв. Шкідливими професійними факторами
цих виробництв є сірководень, пари формальдегіду, окис вуглецю, двоокис сірки,
окис азоту. Постійне мешкання в цьому районі дало можливість припустити, що
дівчатка основної групи підлягали дії малих доз шкідливих виробничих факторів,
характерних для цих підприємств. Обстежено 25 дівчаток віком 14 років, 19 – 15
років, 25 – 16 років і 21 дівчинка - віком 17 років.
Контрольну групу склали 42 дівчинки (віком 14-17 років), які мешкали в
непромисловому районі міста і не підлягали впливу різних факторів промислових
виробництв.
У всіх дівчат основної та контрольної груп були приблизно однакові умови
проживання, характер харчування , вони належали до сімей з середнім
матеріальним забезпеченням.
Групи дівчат, де проводилось поглиблене обстеження з використанням гормональних
методів дослідження, однорідні за віком ( 15-16 років), матеріальному
забезпеченню сімей, характеру харчування: 60 дівчат в основній і 20 у
контрольній групі. В основній групі з 60 дівчаток 30 отримали комплексну
корекцію, а 30 ії не отримали і склали групу порівняння.
В основній групі 60 осіб (30 дівчат, де проводилось поглиблене обстеження і 30
дівчат, де його не проводили) отримали з метою корекції виявлених порушень
функціонального стану гіпофізарно-яєчникової та надниркової систем комплексну
корекцію з використанням ентеросорбенту карболонгу по 5 г (1 пакет) 1 раз на
день за 1 – 1,5 годин до їжи протягом 10 днів, що склало 1 курс лікування.
Дівчата отримали 3 курса на протязі 6 (1 курс в 2 місяця). Одночасно з
карболонгом дівчатка вживали полівітаміни “Ревіт” та мінеральну воду
“Куяльник”.
2.2. Методи дослідження
В роботі використані загальноклінічні і параклінічні методи: біохімічні,
інструментальні, ендокринологічні (радіоімунологічний, імуноферментний),
ультразвуковий, рентгенологічний, бактеріологічний. Дослідження було
ретроспективним і перспективним, рандомізованим.
В процесі бесіди виясняли скарги, час появи першої менструації, характер
становлення місячного циклу, його основні параметри: регулярність, тривалість
місячної кровотечі, циклу, наявність таких супровідних симптомів, як біль,
набряки, судоми, диспепсичні явища до і під час місячних, час останніх
місячних. Зверталась увага на успішність в школі, наявність або відсутність
позашкільних навантажень.
При огляді визначався загальний стан, особливості будови тіла, наявність або
відсутність фізичних недоліків, дефектів розвитку, стан шкірних покривів,
фізичний розвиток (зріст, маса, окружність грудей і тазу), пульс, артеріальний
тиск, наявність вторинних статевих ознак та їх відповідність віку дівчинки, що
обстежувалась.
2.2.1. Антропометричний метод. За допомогою антропометричних методів оцінювали
фізичний розвиток дівчаток. Для цього складали морфограми за методикою [198],
яка найбільш широко застосовується в клінічній практиці. Обчислювали зріст,
вагу тіла, окружність грудної клітини, розміри тазу.
Сітка морфограми має 4 шкали: зріст стоячи (Р), окружність грудної клітини при
вимірюваннях вище й нижче грудних залоз (Г), розмір тазу (Т), в тому числі
ширина тазу й сума його 4-х основних розмірів, вік (В).
Зріст стоячи (в см) вимірювали зрістомером, окружність грудної клітини (в см)
– сантиметровою стрічкою на рівні мечоподібного відростка та над молочними
залозами. Розміри великого тазу вимірювали за допомогою тазоміру (в см) за його
4-ма орієнтирами: ширина тазу вважалась d.trochanterica, а сума 4-х основних
розмірів (c.externa, d.cristarum, d.spinarum, d.trochantericа) дозволяє
найбільш повно охарактеризувати розвиток кісткового тазу.
Морфотипування проводилось слідуючим порядком: на шкалах зросту і віку точки
з’єднували прямою лінією. Вище й нижче цієї лініі проводили ще дві обмежуючі
прямі, які з’єднували точку на шкалі віку зі значенням зросту на шкалі Р, яка
відображала різницю від фактичного зросту дівчинки на ±у (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Сітка морфограми
Морфотип дівчинки визначали в залежності від того, на яких шкалах морфограма
виходила за межі верхньої та нижньої обмежуючих ліній. За даними морфограми
можна було судити про порушення соматостатевого розвитку. Якщо морфограма не
виходила за межі обмежуючих ліній відповідно зросту і віку ± у, то вона була
горизонтальною лінією і дівчинка відносилась до морфотипу нормоскелії. Якщо
поперечні розміри тіла значно більші, ніж поздовжні, то морфограма вигнута
уверх, пересікала верхню лінію, і морфотип відповідав загальній брахіоскелії.
При відставанні статевої диференціровки (грудна клітина більша вікової норми,
а розміри тазу - менші) морфотип зветься атлетичним або інтерсексуальним. При
ранній статевій диференціровці формується сексуальний морфотип, який
характеризується збільшенням розміру тазу і зменшенням розмірів грудної
клітини. При загальному відставанні фізичного та статевого розвитку формується
інфантильний тип.
Статевий розвиток дівчаток оцінювали за ступенями розвитку вторинних статевих
ознак (Ма – молочні залози, Р – лобкове оволосіння, Ах – пахвове оволосіння, Ме
- менструація). Розрізняють слідуючі ступені статевого розвитку: Ма0Р0Ах0Ме0 -
відсутність менструацій, оволосіння й молочних залоз; Ма1Р1Ах1Ме0 – початкове
оволосіння лобка, пахвових западин, первинне збільшення молочних залоз,
менструацій немає; Ма2Р2Ах2Ме+– стримане пахвове й лобкове оволосіння, молочні
залози конусо
- Київ+380960830922