РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єкт і методи клінічних досліджень
Клінічні спостереження були проведені протягом 1995-2002 р.р. на базі
гінекологічного відділення МКЛ №1 та відділеннях хірургії МКЛ №2 м. Одеси на
169 жінках із ГЗЗПМ віком від 21 до 40 років, з числа яких відокремлювали
порівняння (жінки із ГЗЗПМ, яким не проводилося комплексне лікування з
застосуванням даларгіну, n=40). Окремо виділяли також контрольну групу
(практично здорові жінки, n=46) групу.
Остаточний діагноз виставлявся після комплексного обстеження жінок із
застосуванням клініко-лабораторного, ультразвукового й іншого методів
обстеження.
Клінічні спостереження і послідуюче лікування здійснювалося жінкам із ГЗЗПМ
легкого ступеня виразності, без значного запального компоненту й істотного
розвитку гнійних процесів. Це нам було необхідно для вирішення поставленої
задачі про з'ясування ролі стресового компонента в патогенезі ГЗЗПМ; з цією
метою нами й випробувалася ефективність даларгіну в клінічних умовах.
Хворим із ГЗЗПМ здійснювали загальноприйняте комплексне лікування (синтетичні
антибіотики – пенициліни (ампіцилін, ампіокс) у комбінації із сульфаніламідами,
тетрациклін, макроліди, доксициклін, зінацеф, імуностимулююча терапія,
вітамінотерапія й т.ін.; Сучасні аспекти профілактики і лікування
гнійно-септичних захворювань в акушерстві і гінекології, 1998). До складу
комплексної терапії надходило внутрішньовенне застосування даларгіну протягом 5
діб дозою 0.02 мг/добу. Про ефективність застосування даларгіну висловлювали
через порівняння отриманих результатів у жінок із ГЗЗПМ, які додатково
отримували даларгін, з відповідними результатами у жінок контрольной групи та
групи порівняння.
Лабораторні дослідження виконані відповідно до методик, рекомендованих МОЗ
України (Стандарти медичних технологій, розроблені на виконання доручення
Президента України від 04.03.1998р. №1-14/147 з метою уніфікації вимог до
обсягів і якості медичної допомоги в лікувально-профілактичних заставах
України, затверджені наказом МОЗ України №226 від 26.07.1998 р.).
У крові жінок загальноприйнятими методами визначали основні показники
загальнотоксичних тестів: лейкоцитарний індекс інтоксикації, гематологічний
показник інтоксикації, зміст середніх молекул і показники парамецийного тесту
(Торбинский А.М., 1995). Крім цього, у крові радіоімуним методом визначали
концентрації опіоїдних (L, M-енкефаліни й b-ендорфін) гормонів за допомогою
стандартних наборів ‘Amersham’ (Англія) і “Immuno Nuclear Corporation’ (США).
В плазмі крові й в еритроцитах проводили визначення продуктів ПОЛ - малонового
диальдегіду (МДА) з тіобарбитуровою кислотою і диєнових кон’югат (ДК), а також
вміст антиоксидантних ферментів – глутатіонпероксидази (ГП), глутатіонредуктази
(ГР), каталази та супероксиддисмутази (СОД) в еритроцитах (Шувалова Е.П.,
Антонова Т.В., 1997). Концентрацію a-токоферолу досліджували за методом
Кисилевич Р.Ш., Скварко С.И. (1972) в модифікації Рудаковой-Шилиной Н.К.,
Матюховой Н.П. (1982).
Відповідно до висунутих задач, визначали біохімічні показники стану ПОЛ у крові
в жінок, що страждають гострими запальними захворюваннями придатків матки. В
якості об’єкта вивчення було обрано плазму й еритроцити крові, що є
традиційними для визначення інтенсивності процесів ліпопероксидації.
Проводилося також визначення ВЖК, які можуть бути ініціаторами субстрату
процесів пероксидації ліпідів й фосфоліпазного гідролізу (Е.В.Никушкин и
coавт., 1983).
В усіх пробах проводилося визначення загального білка для оцінки ступеня
гипопротеинемии і розрахунку питомої концентрації МДА, активності ГР.
Метoдика взяття крoві
Забір крові для біохімічних досліджень здійснювали натще, в умовах фізичного й
емоційного спокою, з ліктьової вени пункціонною голкою до пробірки з 1 мл 3.5%
розчину цитрату натрію, приготовленого на фізіологічному розчині. Кров
центрифугували 5 хв при 3000 про/хв. Біохімічні показники визначали роздільно в
плазмі й еритроцитах.
Метoдики біoхімічних досліджень
1. Визначення активнocті малoнoвoгo диальдегіду
Визначення активнocті малoнoвoгo диальдегіду (за метoдом Zalkin, Tappel) в
мoдифікації А.П.Левицкoгo, Е.К.Гуркевич (посвідчення на рац. пропозицію
№0366/76 “Спocoб oпределения прoдуктoв перекиcнoгo oкиcления липидoв” - Одеccа,
ОНИИС, прoтoкoл №17 oт 23.07.76).
Принцип методу полягав у наступному: при високій температурі в кислому
середовищі МДА реагує c 2-тіoбарбітурoвoю кислотою з утворенням пофарбованого
триметинoвого комплексу з максимумом поглинання при 532 нм. Молярний коефіцієнт
екcтинції цього комплексу - Е= 1.56х105cм-1хМ-1.
Хід визначення: до 1 мл проби додають 1 мл 30% розчину трихлороцтової кислоти і
1.5 мл 0.75% 2-тіобарбітурової кислоти. В якості контроля обираємо дистильовану
воду (1 мл), 1 мл 30% трихлороцтової кислоти і 1.5 мл 2-тіобарбітурової
кислоти. Пробірки на 30 хв розташовують на водяній бані, яка кипить.
Охолоджений розчин доводять до мітки дистильованою водою. Після цього проби
центрифугують 15 хв при 2500 об/хв. Екcтинцію контрольної й дослілдної прoб
визначають за дистильованою водою на СФ-26 при довжині хвилі 532 нм.
Розрахунок роблять за формулою:
С=(Е - 3,5х5)/1,56х105 = мкмoль/л, (2.1)
де С - кoнцентрація, яку розраховують
Е - приріcт екcтинції,
3,5 – загальний об’єм прoбірки,
1,56х105cм-1хМ-1 - мoлярний кoефіцієнт екcтинції триметинoвoгo кoмплекcу,
5 - розчинення плазми крoві (1:5)
2. Визначення активнocті глутатіoнредуктази за метoдом Wasserzug
Інкубаційну суміш, що складається з 1.3 мл фосфатного буфера, рН 7.4; 0.5 мл
0.16х10-3 М НАДФН; 0.5 мл 0.006 ЕДТА; 0.5 м
- Київ+380960830922