РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Класифікація та характеристика основних методів прогнозування розвитку
економічної діяльності малих підприємств
Методи прогнозування – це сукупність прийомів мислення, способів, які дають
можливість на підставі аналізу ретроспективних і поточних даних зробити
висновки про можливий розвиток об’єкта в майбутньому [142, с. 73]. Для
забезпечення процесу вивчення та аналізу методів прогнозування, а також для
полегшення вибору відповідного методу при розробці прогнозів, розробляється
класифікація методів прогнозування.
Як наукова форма абстрагування класифікація повинна відповідати таким
формальним вимогам [126, 142]:
Поділ слід здійснювати за істотними ознаками.
Поділ повинен бути вичерпним, кожен об’єкт повинен бути принаймні в одному
класі, не слід залишати об’єктів, не віднесених до жодного класу.
Поділ повинен бути таким, щоб кожен об’єкт відносився не більше, ніж до одного
класу.
Жоден клас не повинен бути порожнім, тобто в ньому мусить знаходитися принаймні
один об’єкт.
При розробці класифікаційних схем у літературі [126, 142] сформульовані такі
принципи: достатня повнота охоплення методів; відсутність перетинання
(змішування) класів; можливість доповнення новими методами; при побудові
багаторівневої схеми класифікаційна ознака на кожному рівні повинна залишатися
тією ж. Класифікація повинна містити групи методів, диференційованих за
точністю та горизонтом прогнозування. Виділення груп методів важливе не тільки
для оцінки окремого методу, але і для наступного їх синтезу, аналізу,
комплексування.
Дослідження літературних джерел [122, 126, 140, 142, 151, 152, 160],
присвячених питанням прогнозування, дозволило виділити два основних типи
класифікацій: послідовна і паралельна. Послідовна класифікація розробляється за
ієрархічним принципом і передбачає поділ родового поняття на видові. Її
перевагою є стрункість побудови і наочність. Такі класифікації найпоширеніші й,
як правило, є універсальними, тобто включають методи економічного,
науково-технічного та ін. прогнозування. Однак, для керівника малого
підприємства практичну цінність має така класифікація методів прогнозування,
яка стосується сфери його діяльності і дозволяє полегшити прогностичну роботу.
Тому автором розроблено класифікацію методів прогнозування розвитку економічної
діяльності малих підприємств (рис. 2.1) [67].
На відміну від багаторівневих класифікацій, кожен рівень яких сформований за
однією ознакою, ця класифікація розроблена на основі кількох ознак, які є
істотними, притаманними предмету, їх сукупність дає повне уявлення про кожен
клас методів. Методи прогнозування класифіковано за такими незалежними
ознаками, як рівень складності, повнота вихідної інформації, джерела вихідної
інформації, спосіб обґрунтування, характер прогнозу, сфера застосування.
За рівнем складності виділено симплексні методи, які неможливо розкласти на
простіші, і комплексні, які складаються з сукупності простих. Комплексні методи
формуються для виробництва прогнозу в конкретній ситуації, тому нами розроблена
класифікація симплексних методів.
Якщо для розробки прогнозу в якості вихідної використовується інформація,
отримана з офіційних джерел (дані органів статистики, звітність підприємств,
патенти, ліцензії, ”ноу-хау”, результати маркетингового дослідження, дані
експертного опитування тощо), то метод – формальний. Якщо прогнозування
здійснюється на підставі неофіційної інформації (чуток, повідомлень радіо,
телебачення, телефоном, публікацій у журналах, газетах, промислового шпигунства
тощо), то застосовуваний метод називають неформальним.
Через недостатню надійність та достовірність даних, отриманих неформальним
шляхом, прогнози, отримані таким чином, рекомендується обов’язково доповнювати
прогнозами, здійсненими формальними методами.
При прогнозуванні слід враховувати невизначеність, зумовлену імовірнісною дією
економічних законів, недостовірністю даних, суб’єктивністю при прийнятті
рішень. Тому за повнотою інформації виділено детерміновані (повна інформація) і
стохастичні (неповна, відсутня інформація) методи прогнозування. Однак, слід
зауважити, що цей поділ досить умовний. Прогнозування повинне поєднувати
детермінованість і невизначеність, оскільки абсолютний детермінізм виключає
існування альтернатив розвитку, абсолютна невизначеність унеможливлює конкретне
представлення майбутнього [138].
Класифікація методів прогнозування за сферами застосування здійснена відповідно
до КВЕД – Класифікації видів економічної діяльності, затвердженої наказом
Держстандарту України від 22.10.1996р. №441, гармонізованої з класифікацією
видів економічної діяльності Статистичної комісії Європейського Союзу (NACE).
Економічна діяльність в системі національних рахунків розглядається як
сукупність операцій з продуктами, доходами та фінансовими інструментами, що
здійснюються шляхом взаємодії між інституційними одиницями (секторами), або в
рамках самих одиниць [123, с. 8].
За способом обґрунтування прогнозу виділено статистичні (аналіз часових рядів)
та експлікативні (причинно-наслідкові) методи. Аналіз часових рядів передбачає
інтенсивне дослідження наявних історичних даних, не намагаючись знайти
причинно-наслідкові зв’язки між змінними. Експлікативні методи включають аналіз
даних з метою виявлення взаємозв’язків між змінними. Вони включають більше
змінних, частина яких є зовнішніми та неконтрольованими щодо об’єкта. Чим
меншим є період прогнозу, тим вужчим є масштаб прогнозу, тим більшою має бути
деталізація його змісту, вищим його нормативний характер, ш
- Київ+380960830922