Вы здесь

Активи в национальних системах бухгалтерського обліку

Автор: 
Горецька Людмила Леонідівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U001504
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АКТИВИ ЯК ОСНОВНА ОБЛІКОВА КАТЕГОРІЯ І ОБ’ЄКТ ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ
2.1. Економічна сутність активів та їх порівняльний аналіз
Сьогодні в сучасних законодавчих актах з бухгалтерського обліку не має чіткого
визначення активів або майна, в більшості випадків наводяться основні критерії,
принципи, вимоги щодо визнання об’єкту як активу.
Поняття кожного об’єкта може бути розглянуто в трьох зрізах: родове
(загальноекономічне), видове (бухгалтерське, податкове тощо) та підвидове
(деталізоване і конкретизоване в рамках, наприклад, бухгалтерського
визначення). Вибір розгляду поняття з тієї чи іншої точки зору залежить від
глибини та охопленості дослідження об’єкту. При цьому для уникнення в
подальшому непорозумінь необхідно пам’ятати наступне правило: відмінності
понять одного рівня, наприклад, бухгалтерського обліку та податкового
законодавства, не допустимо. А саме головне тлумачення будь-якого поняття не
повинно суперечити Цивільному кодексу країни [194, с. 101]. Хоча на жаль
протилежна сторона цього правила зустрічається постійно в українському
законодавстві.
Важливе значення для нормального функціонування системи бухгалтерського обліку
має узгодженість термінів та визначень, що використовуються не лише в середині
облікової системи, але й у зв’язку з зовнішнім середовищем. Саме забезпечення
єдності розуміння та трактування загальних термінів, що застосовуються,
допоможе досягти узгодженості в середині всієї економічної системи. Для цього
потрібно не лише організаційні заходи, але й розробка та використання
методологічного підходу, який забезпечив би таку гармонізацію.
З’ясування того, скільки є в наявності коштів та скільки і кому доводиться
платити за зобов’язаннями, виявляється вкрай необхідним для правильного ведення
справи.
Якщо ми говоримо, що інвентаризувати значить підрахувати все, що знаходиться в
наявності в певний момент, то це не слід розуміти буквально, тобто підрахувати
те, що знаходиться перед очима, тому що майнові засоби можуть виявитися в
тимчасовому володінні інших господарств, наприклад, товари у комісіонерів чи
віддані на сторону для переробки. Крім того, до складу майнового стану входить
багато такого, що не може бути сприйняте зором, але що, однак, є цінним. Тому
дуже важливо з’ясувати для себе, що, взагалі, може бути частиною майнового
стану господарства.
У майновому стані розрізняють: актив, або сукупність різних засобів
підприємства, і пасив, або сукупність різних джерел цих засобів.
Незважаючи на те, що однією з головних складових об’єкту бухгалтерського обліку
є активи підприємства, в минулому і на даний час питання визначення активів як
економічної категорії не бралося до уваги й не мало чіткого визначення. Це
питання заслуговує на особливу увагу.
Під визначенням будь-якого об’єкту розуміється розкриття його змісту, істотних
ознак, наукового значення. Визначення об’єктів активу важливо, так як в ньому
виділяються характеристики, яким повинна відповідати та чи інша стаття, щоб
вважатись активом. Оскільки мова йде про визначення казуїстики, необхідно
знайти правильне для всіх господарюючих суб’єктів пояснення того, що слід
розуміти під поняттям “актив”.
Час від часу постійно робилися спроби дати визначення активам для цілей
бухгалтерського обліку. Автори, вчені різних країн, професійних організацій
наводили різні трактування – від “того, що представлено дебетовим сальдо”, до
“майбутнього потенційного доходу”. Одні автори надто спрощують, не повністю
розкривають, з економічної точки зору, поняття активів, інші, навпаки,
тлумачать його настільки широко, що це ще більш ускладнює ситуацію. Все це
призводить до того, що більшість авторів не повністю розкривають економічну
сутність і природу даного поняття, а скоріше визначають їх призначення, не
надаючи чіткого тлумачення, як наслідок – зміст цього поняття стає прерогативою
облікової політики підприємства.
Слово “актив” походить від латинського слова activus – діючий, діяльний. На
сьогоднішній день важко, безперечно, визначити, що мають на увазі під поняттям
“активи” економісти та бухгалтери світу.
Ковальов В.В. та В.В. Патров виділяють два загальні підходи щодо економічної
інтерпретації “активів” в літературі, виходячи з складу та розміщення
господарських засобів підприємства, що наводиться в активі бухгалтерського
балансу: предметно-речове та затратно-результативне трактування. При
предметно-речовому трактуванні в активі балансу відображаються склад,
розміщення та фактичне цільове використання засобів підприємства. Основна увага
звертається на те, у що вкладені фінансові ресурси підприємства, та яке
функціональне призначення придбаних господарських засобів. У відповідності з
цим актив балансу – це засоби, які образно говорячи “можна відчути руками” і
які можуть бути підтверджені інвентаризацією [81].
Другий підхід до інтерпретації активу балансу більш глибший за своєю сутністю.
Згідно з цим підходом актив балансу представляє собою величину затрат
підприємства, яка утворилася в результаті попередніх операцій та фінансових
угод, і понесених ним витрат заради можливих майбутніх доходів. Тут акцент
робиться на сам факт вкладання коштів. Крім того, актив в цьому випадку дає і
ймовірну оцінку мінімального доходу, яким в даний момент володіє підприємство і
який може бути отриманий після розрахунків зі всіма кредиторами. Таким чином,
за словами В.В. Ковалева та В.В. Патрова, предметно-речове трактування – це
квінтесенція контрольної функції обліку як відображення статус-кво;
витратно-результативне трактування – відображення інформаційно-комунікаційної
функції обліку з