РОЗДІЛ 2
Життєвий світ як феномен цілісної самовизначеності людини
в процесі її життєдіяльності
2.1. Ознаки-характеристики поняття "світ" як засади витлумачування поняття "життєвий світ". Актуалізація вжитку поняття "життєвий світ" збігається в часі з усталенням новітніх засад опанування соціокультурного буття людини, що зумовлює потребу відповідного його опрацювання. В останньому, на нашу думку, мають бути враховані, з одного боку, попередні здобутки щодо його тлумачення, але з другого - враховані критично, тобто з усвідомленням того, що ці тлумачення створювалися за умов методологічної дієвості опозицій в характеристиці людського існування, про що йшлося. Зрештою, навіть за умов критичного ставлення авторів розглянутих вище версій тлумачення поняття "життєвий світ" до традиційних опозицій, ними відстоювалися різні уявлення щодо онтологічного статусу відповідного явища: як такого, що представляє "внутрішній світ" людини, чи такого, що належить до "зовнішнього" предметного осередку людського існування.
Аргументація кваліфікації життєвого світу як утворення зовнішнього до людини змінювалася. Одна з версій аргументації зумовлювалася, наприклад, обставинами дискусії щодо доречності традиційно-гносеологічних уявлень. Така спрямованість представлена, на наш погляд, міркуваннями В.П.Іванова, який в полеміці з традиційно-гносеологічними уявленнями про "внутрішній світ" як відображення "зовнішнього світу" зауважує, що гносеологія нехтує тим, що "зовнішній світ є насамперед життєвим світом людини (підкреслено авт. - Л.Г.), а усі його предмети, властивості закони тощо вбудовані в суспільний та індивідуальний життєвий процес, що має власну структуру та закономірності розвитку. Життєвий світ не споглядають - в нього входять ... " [ 97, 92].
Соціальні філософи останнім часом запроваджують поняття "життєвий світ" в онтологічному контексті, переважно у певному співвідношенні з поняттям "повсякденність". Приклад такого ми спостерігаємо в праці вітчизняних філософів - Горак Г.І., Березко І.В. та Ніколаєнко Я.М. На їх думку, "життєвий світ являє собою онтологічну структуру, в якій здійснюється конкретне реальне життя особистості в усій його цілісності, значною мірою він містить у собі світ повсякденності, який завжди є світом людського існування... у життєвому світі прокладається людиною той шлях, яким вона простує" [35, 73]. В наведених міркуваннях життєвий світ чітко ідентифікується як дещо просторово зовнішнє по відношенню до людини, але пов'язане з її існуванням. Проте його конкретний зміст, зокрема, в порівнянні зі змістом повсякденності як його складовою, є досить невизначеним.
В міркуваннях В.Н.Шевченка життєвий світ ототожнюється з повсякденністю, проте й це не сприяє більшій чіткості у визначенні того його змісту, який зумовлює онтологічний статус відповідного явища. Такі враження склалися на основі наступного міркування зазначеного автора: "Повсякденність або життєвий світ людей включає в себе повсякденну активність, звичайну (або буденну) свідомість як реально існуючу свідомість індивідів, що живуть, діють, які ставлять собі конкретні, як правило, досить прозаїчні цілі на найближчу годину, дві, цілий день, на якусь перспективу й добиваються їх практичної реалізації в тій чи іншій формі в залежності від обставин" [171, 159-160].
Відтак, подальше застосування поняття "життєвий світ" потребує деякої доказової основи, виходячи з якої можна усвідомлено посісти певну позицію щодо тлумачення його змісту, а, відповідно, й визначення онтологічного статусу. Формування такої основи уможливлюється, на наш погляд, докладним аналізом практики застосування поняття "світ" в різних його формах з метою виокремлення його інваріантних характеристик. Тобто таких ознак-характеристик поняття "світ", котрі зберігають своє значення для будь-яких словосполучень, що містять слово світ (як-то природний світ, соціальний світ, культурний світ тощо), та які будуть мати нормативний характер й для тлумачення "життєвого світу". Щоправда, наше очікування на готові настанови стосовно інваріантних ознак поняття "світ" не виправдалося внаслідок того, що у вітчизняній довідниковій літературі 60 - 80-х років ХХ ст. поняття "світ", зазвичай, спеціально не витлумачувалося. Цю ситуацію відзначав, зокрема, один з українських філософів - В.П.Іванов, праці якого присвячені світоглядній проблематиці. Щодо зазначеної вище ситуації даний автор писав: "Категорія "світ" в нашій філософській літературі тривалий час була відсутня й як особливий предмет дослідження, й як поняття, що несе в собі специфічний зміст, відмінний від понять "матерія", "об'єктивна реальність" тощо. Висловлювалося навіть переконання, що поняття "світ" є лише філософсько-богословським атавізмом" [97, 61]. Наприкінці 80-х років спроба означити поняття світ як теоретичну основу розгляду сутності світогляду була в нашій літературі хіба-що не винятком, до якого належить й доробок згаданого вище філософа.
З середини 90-х років ситуація, як відомо, змінилася: разом зі створенням низки підручників "нового покоління" з філософії, поняття "світ" отримує необхідні означення. Проте, з нагромадженням підручників попередній дефіцит означення поняття світ змінився їх чисельним розмаїттям. Але питання, що є найбільш цікавим для нашого дослідження, а саме - рефлектування інваріантної основи його змісту, - не отримало "прозорої" та однозначної відповіді. Власно, створилася ситуація, що знайома по творам західноєвропейських філософів, в яких означення поняття світ давалося відповідно засадничим положенням тієї філософської традиції, в якій вони себе ідентифікують. І, мабуть, з огляду на цю традицію, його визначенню у "Философском энциклопедическом словаре" (1997) передує посилання на розуміння світу екзистенціалізмом, а далі зазначені кілька аспектів розуміння поняття світ [148, 269 - 270]. Досить очевидною є належність до певної філософської традиції й відомого російського філософа В.Бібіхіна, який присвятив увагу дослідженню даного предм