Ви є тут

Морфофункціональний стан сечових шляхів в умовах стриктури сечівника та відновлення його прохідності (експериментально-морфологічне дослідження)

Автор: 
Балицький Віталій Вікторович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U001949
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження

Загальним напрямком дослідження став пошук нових ефективних методів реконструктивно-відновлювальної пластики каналу сечівника при стриктурах і облітераціях його просвіту, які б забезпечували одноетапність операції, зручність у виконанні та адекватне відновлення функції сечівника в післяопераційному періоді.
Враховуючи морфофункціональні особливості сечівника, а також недоліки існуючих на даний момент методів реконструктивної пластики сечівникового каналу, нами в умовах експерименту розроблено новий, морфофункціонально обґрунтований метод відновлення сечівника аутовенозним трансплантатом із великої підшкірної вени нижньої кінцівки (Деклараційний патент на винахід №36697 А від 16.04.2001р.).
Для експериментального дослідження було використано абсолютно здорових безпородних собак самців масою від 12 до 20 кг в кількості 84 тварин, які знаходились в звичайних умовах віварію не менше 1 тижня до початку дослідів. Всі піддослідні тварини за 6 годин до операції не отримували їжі. За 30 хвилин до наркозу їм виконували премедикацію внутрішньом'язевим введенням в стегно 1,0 мл 1% розчину димедролу, 0,1 мл 0,1% розчину атропіну, 2 мл розчину 0,25% дроперидолу. Після цього внутрішньоплеврально вводили 10% розчин тіопенталу натрію з розрахунку 15-20 мг/кг ваги тварин. При цьому сон наступав досить глибокий, до 1,5-2,0 годин, під час якого гемодинаміка була стабільною, дихання адекватним. Потім тварин фіксували на операційному столі в положенні на спині, збривали шерсть із шкіри статевого прутня та промежини, після чого шкіру мили водою з милом, висушували стерильними тампонами, обробляли 5% розчином йоду і обкладали операційне поле білизною.
Моделювання стриктур губчастої частини каналу сечівника, яке було проведене у 30 тварин, полягало в оголенні статевого члена, проведенні поздовжнього розрізу довжиною 4-6 см на його вентральній поверхні, мобілізації сечівника з наступним його захопленням затискачем Більрота та пошкодженням ним стінки сечівника на протязі 1-4 см. Після цього рану статевого члена зашивали окремими вузловими кетгутованими швами.
Моделювання стриктур мембранозного відділу сечівника, яке було проведене у 38 тварин, передбачало проведення поздовжнього розрізу по шву промежини довжиною 6-8 см, мобілізацію відповідного відділу органу, захоплення його затискачем Більрота та пошкодження ним стінок каналу сечівника на протязі 2-6 см. Після цього рану промежини зашивали окремими вузловими кетгутованими швами, а шкіру - окремими вузловими капроновими швами
Через 3-4 тижні після травматичного пошкодження у тварин утворювались стриктури губчастої та мембранозної частин сечівника, що було виявлено за допомогою висхідної уретрографії.
Реконструктивні операції на сечівниковому каналі проводились через 5 тижнів з моменту моделювання стриктур в його різних відділах.
З метою вивчення морфофункціональних змін в нирках, сечовому міхурі, передміхуровій залозі та в каналі сечівника за умов стриктур його просвіту була виділена серія тварин (10), яким проводилось моделювання стриктур губчастого та мембранозного відділів сечівника за вищенаведеною методикою та дослідження морфологічних змін в зазначених органах через 1, 3, 6 місяців після формування стриктури просвіту сечівника.
В залежності від виду застосованого аутотрансплантату для реконструктивної операції, піддослідні тварини були поділені на 2 групи. В першій групі (20 собак) відновлювальна пластика проводилась за методикою В.І. Русакова, яка передбачає, після резекції патологічно зміненого фрагменту сечівника, викроювання чотирикутного клаптя із шкіри вентральної поверхні статевого члена, який зшивається епідермісом всередину на уретральному катетері, формуючи трубчастий аутодермальний трансплантат, що підводиться на катетері до дефекту сечівника та зшивається із проксимальним та дистальним її відділами за допомогою вузлових швів, які накладаються по всьому периметру.
В другій групі піддослідних тварин (48 собак) реконструктивна пластика проводилась аутовенозним трансплантатом . Після введення тварин в стан наркозного сну за вищевказаною методикою, збривали шерсть із внутрішньої поверхні стегна із наступною обробкою операційного поля розчином йоду та 96% розчином етилового спирту з відповідною підготовкою операційного поля.
Після цього, проводили на медіальній поверхні стегна поздовжній розріз паралельного ходу великої підшкірної вени, мобілізовували її фрагмент потрібної довжини (в залежності від розмірів дефектів сечівника), на проксимальний та дистальний відділи якого накладали затискачі, перетинали між ними венозний стовбур , фрагмент вени видаляли, нанизували його на уретральний катетер та занурювали в стерильний фізіологічний розчин NaCl (рис. 2.1.1, 2.1.2). Проксимальну та дистальну кукси великої підшкірної вени перев'язували, рану на стегні зашивали окремими вузловими капроновими швами.
При локалізації стриктури в губчастій частині сечівника, наступний етап операції полягає в катетеризації каналу сечівника, після чого по шву статевого прутня проводиться розріз довжиною 4-6 см з метою виділення і мобілізації сечівника. Видаляється фрагмент органу із стриктурою після обов'язкового витягання катетера з просвіту сечівникового каналу та на проксимальний і дистальний відділи органу накладається по 2 провізорні шви (рис. 2.1.3, 2.1.4).
При локалізації стриктури в мембранозній частині сечівника, після катетеризації каналу даного органу, по шву промежини від кореня калитки проводиться розріз довжиною 6-8 см для мобілізації відповідного відділу сечівника. Видаляється патологічно змінений фрагмент органу після витягання катера і накладається по 2 провізорні шви на проксимальний та дистальний відділи сечівника.
Наступні етапи реконструктивної пластики різних відділів сечівника аналогічні за технікою виконання.
Вони передбачають повторну катетеризацію дистального відділу ка