РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК АНТИДЕМПІНГОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ
2.1. Фактори та специфічні умови демпінгу в країнах з перехідною економікою
До найважливіших факторів та специфічних умов формування демпінгу в країнах з транзитивною економікою можна віднести наступні: дешева робоча сила, що призводить до низької експортної ціни товарів походженням з цих країн; наявність державного регулювання внутрішніх тарифів на електроенергію, залізничні перевезення, інші складові собівартості товару та їх підтримування державою на відносно низькому рівні, що призводить до відносно низької собівартості та експортної ціни товарів походженням з країн з транзитивною економікою. Крім того, на сировинні товари та товари з низьким ступенем переробки, що є основним об'єктом експорту країн з транзитивною економікою, еластичність кривих попиту на внутрішньому ринку цих країн, як правило, є нижчою, ніж на світовому ринку. Адже ступінь монополізації внутрішнього ринку цих країн є набагато вищим, ніж світового ринку. Як відомо з теорії мікроекономіки, відносно низька еластичність попиту на внутрішньому ринку робить вигідним підвищення цін на цьому ринку ( з метою максимізації загального доходу підприємця ). З другого боку, відносно висока еластичність попиту на світовому ринку робить вигідним зниження цін при експорті товарів на цей ринок (з цією ж метою). Отже, експортні ціни вигідно робити нижчими, ніж вартість товарів в країні їх походження. Звідси витікає найважливіший фактор формування демпінгу в країні з транзитивною економікою - різниця еластичності кривих попиту на внутрішньому ринку та світовому.
Як відомо, антидемпінгові та компенсаційні заходи мають багато негативних ефектів. Вони можуть створювати суттєві викривлення торговельної та конкурентної ситуації в напрямку зниження конкуренції та подальшого підвищення цін. Запровадження антидемпінгових та компенсаційних мит може призвести до зниження виробництва фірмами-експортерами та до пошуку ними альтернативних країн постачання свого товару. Надмірна турбота країни-імпортера про деяких внутрішніх виробників не бере до уваги втрати споживачів цієї ж країни у зв'язку з підвищенням цін при впровадженні таких мит. Можна цілком погодитися з Б.Хоекменом та П.Мавроідісом, що "...наявність заходів торговельного захисту заохочує рентозорієнтовану поведінку фірм - конкурентів імпортерів"[19, C. 27]. При цьому під рентозорієнтованою поведінкою розуміють пошук джерел доходів, не пов'язаних з виробництвом корисних для суспільства товарів або послуг.
Як зазначає І.Нойфелд "країни, що розвиваються, особливо страждають від вищезазначених ефектів: крім того, що вони найчастіше підпадають під вплив антидемпінгових та компенсаційних заходів, їх підприємства також є особливо ураженими несприятливим впливом цих дій" [37, C. 14]. На нашу думку, країни з транзитивною економікою характеризуються тими ж самими ефектами, що й країни, які розвиваються. Адже міжнародні економічні організації при проведенні антидемпінгових та компенсаційних заходів ставляться до країн з транзитивною економікою та до країн, які розвиваються, майже з однакових позицій - як до країн з "неринковою економікою". Крім того, за багатьма показниками економічного розвитку - як на макрорівні, так й на рівні підприємств, країни з транзитивною економікою є дуже близькими до країн, які розвиваються.
Оскільки часто фірми з країн з транзитивною економікою є слабо досвідченими гравцями на міжнародному ринку та типово знаходяться в економічно слабкій ситуації, невпевненість та непередбачуваність у міжнародних відносинах торгівлі мають більш істотні впливи на експортні галузі країн з транзитивною економікою, ніж у випадках з розвинутими країнами з ринковою економікою. Нестача експертів, фінансового та технічного забезпечення в країнах з транзитивною економікою робить значно більш складним захист інтересів експортерів цих країн у антидемпінгових розслідуваннях. Крім того, країни з транзитивною економікою в значно меншому ступені здатні витримати негативні економічні ефекти, викликані антидемпінговими та компенсаційними діями проти них.
Найбільш негативним є вплив антидемпінгових та компенсаційних дій на експорт країн з транзитивною економікою. Вже процес відкриття антидемпінгового розслідування може мати негативний вплив на торговельні потоки - незалежно від того, чи буде мито остаточно накладене. Навіть проста загроза відкриття антидемпінгового або компенсаційного розслідування може стимулювати зниження в експорті. Імпортери лякаються та шукають альтернативні країни для постачання товарів. Антидемпінгові та компенсаційні процедури, що у теперішній час застосовуються проти країн з транзитивною економікою, через самий їх факт порушення можуть закінчуватися неприпустимими втратами для підприємств-експортерів, незалежно від того, чи дійсно вони закінчаться суттєвими санкціями щодо експортерів.
Ця ситуація може погіршитися можливістю накладання мит ретроактивно. Стаття 10.8 Угоди СОТ дозволяє ретроактивне накладання мит з дати ініціації розслідування. Є численні приклади зниження або навіть повного припинення експорту з країн з транзитивною економікою після відкриття антидемпінгового розслідування.
Мита, що накладаються на експортерів країни з транзитивною економікою, не просто стосуються високоспеціалізованих предметів споживання або виробів з невеликими обсягами торгівлі. Вони також направлені проти головних підприємств країни з транзитивною економікою, які є часто головними постачальниками певного регіону (наприклад, останні антидемпінгові мита, що накладені на українське ЗАТ "Запоріжсталь"). Та навіть вони можуть бути направленими проти основних постачальників певної продукції на світовий ринок.
Аргумент на захист антидемпінгових акцій як засобу попередження антиконкурентної ділової практики відпадає, якщо подивитися на фактичний відсоток антидемпінгових розслідувань проти країн з транзитивною економікою, дійсно направлених саме на захи