РОЗДІЛ 2
ПЕРЕДУМОВИ ГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Природні фактори землекористування та їх вплив на екологічний стан земельних ресурсів області
Із природних чинників в найбільшій мірі визначають характер землекористування та екологічний стан земельного фонду гірського регіону особливості рельєфу, грунтового покриву, кліматичні ресурси території та гідрологічні особливості рік.
Рельєф. В орографічному відношенні територія Закарпатської області поділяється на три частини: гірські райони, що займають 65,9% її загальної площі, передгір'я та рівнинна частина (20% території). Вказана територіальна диференціація орографії Закарпатської області обумовлює суттєві районні відміни природних умов.
На території області виділяють три типи рельєфу: у Карпатах - середньогірський та низькогірний, у межах Закарпатської низовини - рівнинний.
Гірські хребти Карпат в межах області простягаються на 280 км з північного заходу на південний схід, а в ширину з північного сходу на південний захід розташовуються на 100 - 110 км. В будові Карпат головну роль відіграє складно дислокована осадова товща флішу крейдово-палеогенового віку.
Із Закарпатським розломом, що утворився на межі Карпат і прогину, пов'язані ефузивні та інтрузивні породи Вулканічного хребта. Долини рік Тиси та Латориці виповнені піщано-галечними відкладами. В північній та північно-східній частині області розташований Вододільний хребет з г. Пік і Ужоцьким та Верецьким перевалами. З Івано-Франківською областю межа проходить по Горганах з г. Сивулею та Вишківським і Яблунецьким перевалами. Південніше від Вододільного хребта знаходиться Полонинський хребет, а також хребет Свидовець і далі на схід - Чорногора з найвищою вершиною України г. Говерлою та Рахівськими горами.
Полонинсько-Чорногірський горст - антиклінальні хребти, приурочені до Внутрішньої антиклінальної зони і є головною орографічною віссю Українських Карпат. Їх середні висоти становлять 1500 м, а найвищі вершини сягають понад 2000 м. Поперечними долинами Полонинський і Чорногірський хребти відокремлені на окремі масиви, що називаються полонинами: Рівна, Боржава, Красна, Глинява, Лосова та інші.
Рахівсько-Чивчинський склепінно-бриловий масив є складовою частиною Мармороського масиву, що складається з докембрійських пород. В рельєфі цього району виділяються Чивчинські гори (г. Стій - 1684 м) та Рахівські гори (г. Піп Іван - 1941 м). На південь від Полонинського хребта розташована Березне-Ліпшанська міжгірська долина (улоговини - Перечинська, Свалявська, Кушницька), що відділяє його від Вулканічного хребта і яка утворилася в зоні Закарпатського глибинного розлому. Солотвинська (Верхньотисенська) улоговина приурочена до тектонічної западини, складеної міоценовими моласами.
Південно-західна частина області приурочена до Закарпатської низовини, що має абсолютні висоти 102 - 120 м з незначним нахилом від гір до р. Тиси. Ця низовина відповідає Чоп-Мукачівській западині, виповненій міоценовими та антропогенними відкладами. Над її рівнинним рельєфом на висоту до 150 - 200 м піднімається Берегівське вулканічне горбогір'я.
Значну роль у геоморфологічній будові та рельєфі Закарпатської області відіграють сучасні та давні долини. Давні долини мають значну ширину і повздовжнє простягання. В сучасних долинах нараховується до 7 - 8 цокольних терас, що підіймаються на 200 - 220 м над урізом води в річках.
Така складна орографія та велика розчленованість рельєфу гірської частини Закарпаття значно ускладнює господарське використання території, особливо в сільськогосподарському виробництві і обумовлює необхідність додаткового застосування ресурсів для забезпечення раціонального землекористування.
Клімат Закарпатської області помірно-континентальний з м'якою зимою і теплим вологим літом. Формується під впливом значної сонячної радіації, переважання південно-західного переносу повітряних мас і такого розміщення гірських пасм, що захищають територію Закарпаття від проникнення із півночі та сходу холодного і сухого повітря.
Територія Закарпатської області знаходиться у двох кліматичних підобластях Атлантико-континентальної області:
11. Українських Карпатах з чітко вираженою вертикальною кліматичною зональністю;
12. Закарпатській низовині, що відзначається вологим, теплим кліматом із м'якою зимою.
Для Закарпатської кліматичної підобласті характерною є м'яка зима з пересічними температурами січня -2?, -3? особливістю якої є часті та тривалі відлиги з температурами +10?, +14?. Стійкий сніговий покрив формується не кожного року. Літо тривале (понад 9 місяців). Пересічна температура липня +20?, +21? Річні суми активних температур перевищують 3000?, а на схилах з південною експозицією іноді сягають 3500?.
Опадів за рік випадає 600 - 700 мм, переважно влітку у вигляді зливових дощів.
Весною бувають вторгнення арктичних повітряних мас, які можуть тривати до другої половини травня. Для осені характерні тривалі теплі періоди із сухою та сонячною погодою.
Сприятливі кліматичні умови Закарпатської низовини обумовили високий ступінь освоєності її території.
Клімат та погодні процеси гірської частини області, що віднесена до кліматичної підобласті Українських Карпат, формуються під впливом атлантичних і середземноморських циклонів з інтенсивними опадами на протязі року, суми яких сягають від 600 -800 до 1400 - 1500 мм і більше. Розподіл опадів внаслідок неоднакового режиму зволоження на навітрених і підвітрених схилах різної крутизни дуже нерівномірний. Кількість та інтенсивність опадів у великій мірі залежить від висоти та особливостей рельєфу. Південно-західні схили Українських Карпат затримують найбільше опадів як взимку, так і літом. Зміни погодно-кліматичних умов в окремі сезони обумовлюються поєднанням відмінностей у зволоженні та контрастів термічного режиму в різних районах.
Літо в гірській частині області прохолодне і вологе, з