РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Концепція комплексного управління реальними і фінансовими інноваціями
У розвитку всіх сфер людської діяльності просліджуються інтеграційні тенденції такі як зближення країн одного рівня розвитку, принципи корпоративізму в політиці й економіці, осягнення складності, глобалізація, розширення демократії, прагнення розбудови відносин на правових засадах. Наука для цього швидкими темпами розробляє єдину теорію поля, об'єднує електромагнітні, гравітаційні поля, займається сильними і слабкими взаємодіями, розробляє нову організаційну парадигму, теорію еволюційного розвитку, синергетику.
Теоретичною основою сучасної концепції такого поступу й прогресу складних соціалізованих систем, до яких відносяться підприємницькі структури, стала теорія організації, загальна теорія систем, кібернетика і синергетика, які мають багато спільного. Теорія організації вивчає закономірності процесів системоутворення та їх протікання, загальна теорія систем - сутність і вміст цілісності, закони системності, властивості цілого та його компонентів, тобто організацію структурованих об'єкт-суб'єктів, що власне і є системами різних ієрархічних рівнів.
Кібернетика приділяє основну увагу формуванню й реалізації управлінських рішень, виявленню за допомогою зворотних зв'язків їх діяння на систему та її підсистеми з метою досягнення заданого стану чи підвищення рівня її організації. Завдання синергетики - визначення механізмів взаємодії складових систем, а також системи з її зовнішнім середовищем в процесі самоорганізації і саморозвитку.
За С. Біром [15], система - це один з проявів порядку, який виникає з хаосу, тобто поняття "хаос" і система протилежні. Системність в цьому плані це організованість, а система - організація. У соціально-економічній системі з кібернетичних позицій зовнішні діяння (фактори) стають чинниками, на які має реагувати структура управління для збереження власного гомеостазу, зміни структури, виконуваних функцій тощо. Вихід такої системи через канали зворотного зв'язку замикається на вхід, система переходить в режим саморозвитку.
Зараз такі системи стають об'єктами дослідження теорії організації і синергетики, які вивчають організацію як систему, як спільноту людей (асоціацію працівників), як об'єднану структуру, як парадигму, як об'єкт менеджменту і проектування. Для підтримки порядку систему будь-якої природи потрібно "насичувати" чи підтримувати постачаючи енергію, речовину і інформацію. Підприємство в цьому плані відрізняється тим, що є організацією, виконуючою бізнес-процеси, тобто види робіт, здійснювані для життєзабезпечення власників, управлінців і працівників, випуску продукції та підтримки його в конкурентноспроможному стані.
У підрозд. 1.3 йшлося про зміну концепції і парадигми сучасного бізнесу, його рушійних сил й цілей. Вони наступили як результат становлення інноваційного ринку, елементами якого є підприємства, що володіють інтелектуальною продукцією патентами, ноу-хау, технологіями, організаціями робіт й досконалими методами управління, а також фірми та організації, що розповсюджують нововведення. Агентами ринку інновацій є також потенційні користувачі такої продукції, венчурні, патентно-ліцензійні, колсантингові, рекламні й інші державні та недержавні структури. Схема інтеграції підприємства у ринок показана на рис 2.1.
Сучасне підприємство для того, щоб успішно проводити інноваційну політику, має бути структурно стійкою системою, постійно розширювати поле своєї діяльності, збільшувати прибуток, раціонально використовувати ресурси, працю, інтелектуальний потенціал.
Входи-інновації роблять систему внутрішньо активною, спонукають до інтенсифікації процесів, економії витрат, розширення мереж-зв'язків між підсистемами і системами, з зовнішнім середовищем, переводять її на вищий рівень організації, дієздатності та сприйняття нововведень (новацій).
На цій основі логічно зробити висновок, що при високій корисності інновацій існуючий попит задовольняється за рахунок випуску меншого обсягу продукції. Зрозуміло, що для цього підприємство-новатор має проводити серед споживачів роз'яснювальну роботу, скеровану на активне сприйняття ними нової продукції. Таким чином, інновації супроводжуються суспільними вигодами, фінансовим виграшем, посиленням економічної безпеки країни.
Інтеграційна схема демонструє основних контрагентів підприємства, які: є учасниками підприємницьких взаємодій, скерованих на реалізацію основних цілей (місії); підтримують з ним двосторонні, інтегральні зв'язки; взаємодіють з підприємством кожне у своїй сфері; мають власні інтереси й хочуть отримати конкретну вигоду з результатів спільної діяльності; часто нехтують тим, що основні прибутки має все таки отримати той, хто все організував, за все несе відповідальність власним майном, а також те, що у кооперації превалють корпоративні інтереси.
Принципова схема відображає структуру й двосторонні зв'язки макросистеми, яка включає всіх основних учасників виробничого процесу, головним об'єкт-суб'єктом котрого є підприємство. З іншого боку, вона демонструє організацію зовнішнього середовища і обов'язкових зв'язків з ним, тобто все те, що в базовій моделі (див. рис. 1.4) відображається як входи і виходи зовнішнього середовища. В деякій мірі ця схема є моделлю останнього, а прямі і зворотні зв'язки-взаємодії, як і на моделі "внутрішнього середовища", є бізнес-процесами, що виходять за межі фірми.
Кожен з корпоративних агентів підприємства виконує у сфері взаємодії свою функцію і пов'язаний з ним договірними зобов'язаннями. Це стосується також співробітників й персоналу підприємства, власників та акціонерів. Оскільки значну роль у реалізації можливостей фірми відіграють к