РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-кліматичні умови
Дослідження проводились протягом 1999-2001 рр. на Генічеській дослідній станції
Інституту зернового господарства УААН, розташованій у південній підзоні Степу
України. Рельєф місцевості рівнинний з дещо помітним схилом поверхні до
Сиваської затоки.
Грунт дослідного поля каштановий, важкосуглинковий, середньосолонцюватий.
Гумусовий шар – 48-50 см з вмістом гумусу 1,9 %. Реакція ґрунтового розчину
малолужна (рНвод = 7,5-8,2) [94].
Вміст легкогідролізованого азоту по Тюріну-Кононовой становить 55,0 мг/кг
грунту, рухомого фосфору і обмінного калію за Мачігіним – 36,1 і 439 мг/кг
грунту відповідно. Об’ємна маса метрового шару грунту складає 1,16-1,53 г/см3,
найменша вологоємність – 347,5-351,5 мм, вологість в’янення – 15,1 %. Кількість
вологи, недоступної для рослин, складає 60 % від найменшої вологоємності
грунту. Загальна порозність орного шару – 54-56 %, питома вага твердої фази
збільшується з глибиною з 2,70 до 2,77 г/см3 [95].
Внаслідок насиченості ґрунтових колоїдів натрієм, верхній шар грунту у вологому
стані стає надзвичайно в’язким і майже вологонепроникним. Висихаючи, він
утворює щільну ґрунтову кірку, а при недостатньому зволоженні стає дуже
твердим, внаслідок чого його обробіток ускладнюється. Грунтові води сильно
мінералізовані (7-8 г сухого залишку на 1 л води ) і залягають на глибині 6-8 м
[96].
Покращення водно-фізичних властивостей та підвищення потенційної родючості
каштанових грунтів шляхом застосування плантажної оранки в місцях з близьким
заляганням гіпсового шару, внесення гіпсу в сполученні з органічними і
мінеральними добривами робить придатними ці грунти для вирощування основних
сільськогосподарських культур.
Клімат посушливий зі значними ресурсами тепла. Величина сумарної радіації, що
надходить за рік, становить 115 ккал/см2, 82 % з якої припадає на вегетаційний
період [97].
Середня річна температура повітря становить 10,3 0С. Її коливання з року в рік
не перевищують 2,4 0С. Тривалість безморозного періоду – 173 доби. Абсолютний
максимум температури (39,6 0С) спостерігається в червні, липні, серпні.
Метеорологічна норма річної кількості опадів складає 398 мм, з них 229 мм
припадає на період вегетації рослин з квітня по жовтень [98].
На території південного Степу найбільш рівномірно опади випадають в зимові
місяці. Вони і відіграють основну роль у накопиченні вологи в грунті.
Середньобагаторічні запаси доступної для рослин вологи в метровому шарі грунту
на початку вегетаційного періоду становлять 50-100 мм, а перед сівбою кукурудзи
81-120 мм [100, 101].
Весна починається рано, характеризується інтенсивним наростанням
середньодобових температур. У квітні, за рахунок збільшення надходження
сонячної радіації, спостерігається підвищення температури повітря і інтенсивне
прогрівання грунту. Стійке прогрівання верхнього шару грунту до 10 0С настає в
третій декаді квітня. Перехід середньодобової температури повітря через 10 0С
відбувається в другій декаді квітня [99]. В цей період на поверхні грунту
спостерігаються приморозки. З травня встановлюється літній тип розподілу
температури повітря. У цьому місяці її значення на 5-8 0С вищі порівняно з
квітнем, хоча в першій декаді місяця ще існує ймовірність приморозків, що
досить негативно відображується на продуктивності кукурудзи. Сума біологічно
активних температур понад 10 0С за рік складає 3100-3500 0С, а за період з
травня по вересень – 1590 0С. Середньодобова температура повітря за цей період
коливається в межах 18,0-20,4 0С [102].
Літні місяці досить жаркі і посушливі. Середньодобова температура повітря в
червні становить 20,6 0С, в липні – 22,9 0С, в серпні – 22,1 0С. Максимальні її
значення сягають 38,0-40,0 0С. Кількість опадів за цей період залежно від року
варіює у межах 129-278 мм і складає 32,4-69,8 % від річної норми (ГТК –
0,44-0,90). Найчастіше вони випадають у вигляді малоефективних короткочасних
злив.
Бездощовий період триває 25-30 днів при ймовірності 99 %. Максимум
випаровування вологи з грунту припадає на липень. Його рівень досягає 63 мм.
Значення величин можливого випаровування в червні, липні і серпні в 3-4 рази
перевищують середні місячні суми опадів, а коефіцієнт зволоження в ці місяці
складає 0,30 [97]. Метеорологічні умови періоду значно ускладнюються
суховійними вітрами східного і південно-східного напрямків, які часто
супроводжуються пиловими бурями. Відносна вологість повітря може знижуватись до
13-14 %, а середньодобова температура підвищується до 30,0-35,00С [99].
Перехід від літа до осені починається зі зменшення радіаційного балансу. З
вересня починається суттєве зниження температури повітря: від серпня до вересня
її значення зменшуються на 4-6 0С.
В зоні розташування Генічеської дослідної станції восени помітно проявляється
сприятливий вплив Азовського моря: у вересні температура повітря залишається
доволі високою і досягає 17 0С, а у жовтні – 14-15 0С, що достатньо для
достигання пізньостиглих гібридів кукурудзи і вирощування її в пожнивних
посівах. Однак у ці місяці можливе вторгнення холодного арктичного повітря –
перші осінні приморозки в повітрі спостерігаються вже в другій-третій декадах
вересня [99-102].
Таким чином, підзона південного Степу за радіаційним і термічним режимом,
родючістю грунтів придатна для вирощування гібридів кукурудзи груп ФАО 190-450.
Лімітуючим фактором технологічного забезпечення є недостатній рівень
вологозабезпеченості рослин протягом вегетаційного періоду. Тому отримання
високих і сталих врожаїв кукурудзи можливе лише при зрошенні.
Характеристик
- Київ+380960830922