РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Методи отримання первинної інформації включали:
1. Вивчення літературних джерел і документальних матеріалів.
2. Опитування (бесіди, анкетування).
4. Експериментальні методи.
5. Методи математичної статистики.
Вивчення літературних джерел і документальних матеріалів проводилося з метою
виявлення фактичних передумов постановки проблеми, формування гіпотези,
складання і пояснення отриманого первинного матеріалу. Особлива увага
приділялася вивченню соціально-економічних передумов становлення системи
фізичного виховання, причинно-наслідкової діяльності особистості в сфері
фізичного виховання, взаємозв'язку організму людини і факторів зовнішнього
середовища, виявленню умов, при яких виявляється оптимальний ефект фізичного
виховання.
Метод опитування використовувався з метою отримання інформації з окремих
проблем дослідження [101, 115, 180]. Він проводився у вигляді бесід і
анкетування. Усні бесіди проводилися з вчителями фізичної культури, батьками.
Анкетування батьків підлітків, що проживають у смт Народичі, м. Овручі та
Чернігові, проводилося з травня 1986 р. з метою вивчення умов проживання дітей
(дод. А.1). Метод анкетування використовувався нами також з метою визначення
індексу рухової активності за Фремінгемською методикою [127] (дод. А.2).
Експериментальні методи:
Педагогічні спостереження проводилися з 1997 по 1999 р. і включали вирішення
такої задачі, як визначення типологічних особливостей ВНД школярів за життєвими
проявами нервової системи [126, 127] (дод. А.3).
Педагогічний експеримент проводився у вигляді констатуючого.
Констатуючий експеримент проводився з метою отримання первинної інформації про
фізичний розвиток, фізичну підготовленість, функціональний стан
серцево-судинної, дихальної і нервової систем.
Експериментальні дослідження проводилися з використанням наступних методів:
* антропометрії;
* спірометрії;
* динамометрії;
* тонометрії;
* електрокардіографії;
* психофізіометрії;
* функціональних проб;
* рухових тестів;
* визначення захворюваності;
* математичного аналізу.
Антропометричні виміри включали визначення загальноприйнятими методиками [43,
54, 69, 234, 240]:
* довжини тіла (см);
* маси тіла (кг);
* товщини шкірно-жирових складок (трицепсу, біцепсу, під лопаткою, над
підвздошною кісткою, ікроножної) (см);
* окружності грудної клітки (см);
* життєвої ємності легень (л);
* сили м'язів-згиначів пальців (кг).
Усі вимірювання проводилися відповідно до вимог кожної методики [42, 54, 78,
116, 131].
Антропометричні вимірювання здійснюються для кожного випробуваного в положенні
стоячи, за винятком вимірювання внутрішньої шкірно-жирової ікроножної складки,
що вимірюється в положенні сидячи.
Дослідження проводилися з використанням вимірювального устаткування:
* ростомір (точність - 0,5 см);
* медичні ваги (точність - 10 г);
* циркуль-каліпер (точність – 0,1 мм);
* сантиметрова стрічка (точність - 0,5 см);
* спірометр (точність - 5 мл);
* динамометр (точність - 1 кг);
* секундомір (точність - 0,01 с);
* тонометр (точність – 2 мм. рт. ст.).
Фізіологічні методики включали вимірювання ЖЄЛ, артеріального тиску тонометром
методом Короткова [229], варіаційну пульсометрію [203], психофізіометрію.
Варіаційна пульсометрія
Тривалі зміни в окремих ланках серцево-судинної системи відіграють істотну роль
у підтримці гомеостазу. Завдяки механізмам нейрогуморальної регуляції,
серцево-судинна система дуже тонко пристосовується до поточних потреб
організму.
Найбільш простим і доступним для оцінки кардіоритму є метод варіаційної
пульсометрії [203].
У положенні лежачи на спині реєструвалося 100 серцевих циклів. Реєстрація
проводилася у II стандартному відведенні. Швидкість запису - 25 мм/с.
Нами визначались:
* середня тривалість кардіоінтервалу R-R ();
* мода (Мо) - значення тривалості інтервалу R-R, який зустрічається найчастіше
;
* амплітуда моди (АМо) - частота виявлення значення модальної тривалості R-R у
відсотках від загального числа інтервалів;
* DХ (Xmin-Xmax) - варіаційний розмах або ширина розподілу;
* індекс напруги (ІН) - інтегральний показник ритму, який визначається за
формулою АМо/2DХґМо.
Результати розрахунків заносились до протоколу (дод. А.3)
Психофізіометрія
Для дослідження латентних періодів довільних рухових реакцій використовувався
нейрохронометричний комплекс КХР-01, ДПФІ, який мав приставку у вигляді блоку
програмного керування [57]. Звукові сигнали мали характеристики 200-300 Гц і
60-70 дБ. Як світлові сигнали було використано газорозрядні лампи яскравістю
освітлення 80-100 Вт. Час реакції - від моменту виникнення сигналу до
відповідного руху включно фіксувався електронним секундоміром з точністю до
0,001 с.
Методика психофізіометрії використовувалась для дослідження довільних рухових
реакцій підлітків [126] і включала вимірювання чотирьох типів реакцій: простих
рухових реакцій на світло і звук, складної рухової реакції вибору на різні
світлові сигнали, комбінованої реакції на звук і світло.
I програма включає вимір латентного періоду зорово-моторної реакції. На екрані
з’являється світловий сигнал (білого кольору), на який необхідно відреагувати
натисканням на стоп-кнопку, що знаходиться в руці випробуваного. Усього
подається 6 сигналів з інтервалом 2 с. Кожен результат (у мс) вноситься до
протоколу. Попередньо дається словесна інструкція і виконується тренувальна
спроба з 6 сигналів, що фіксуються. Коли випробуваний засвоїть завдання,
експериментатор попереджає його про залікове тестування.
II програма - вимір латентного періоду простої сенсомоторної реакції на звуки
різної сили. Через навушники подаються звукові сигнали різної інтенсивно
- Київ+380960830922