РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
У роботі наведені результати обстеження і лікування 104 гінекологічних хворих з гострим неспецифічним запаленням придатків матки, які лікувалися у гінекологічному відділенні Харківського міського перинатального центру з 1998 по 2000 рік. Усі обстежені були розподілені на дві групи залежно від застосованого методу терапії. Так, групу зіставлення, з використанням тільки традиційних методів лікування, склали 53 хворих, основну групу, в якій поряд з традиційними методами лікування використовувався препарат "Ліолів" склала 51 хвора з гострим сальпінгоофоритом. Ні одна з пацієнток раніше не страждала на сальпінгоофорит. Контингент хворих був максимально близький між собою за всіма параметрами, в тому числі і клінічним перебігом захворювання. Результати обстеження заносилися в спеціально розроблену карту. Контрольну групу склали 40 здорових жінок-донорів того ж віку.
При комплексному обстеженні жінок з ГЗЗПМ вивчались: анамнез, клінічний перебіг захворювання, оцінювалися результати об'єктивних методів обстеження, з гінекологічним статусом включно.
При вивченні анамнезу звертали увагу на скарги хворих, давність і перебіг захворювання, наявність факторів, які сприяють розвитку запального процесу геніталій. Враховувалися особливості менструальної та генеративної функцій організму, методи контрацепції, наявність хронічних екстрагенітальних захворювань.
При об'єктивному обстеженні, під час гінекологічного огляду у хворих з гострим аднекситом, проводився забір матеріалу для бактеріальних досліджень з уретри, цервікального каналу, заднього склепіння піхви.
Об'єктивні дані обстеження матки та її придатків отримували також за допомогою інструментальних досліджень: ультразвукове обстеження, кольпоскопія, пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви.
Проводились такі загальноприйняті лабораторні методи обстеження, як клінічний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз виділень на флору. Поряд з цим у обстежених хворих проводились спеціальні імунологічні та біохімічні тести.
Характеристика вікового стану вивчаємих хворих наведені в таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Розподіл обстежених хворих за віком
Вік хворих
(роки)
Основна група
(n=51)Група зіставлення
(n=53)Абс.
Абс.
%До 20
21 - 30
31 - 40
> 40
Разом
19
27
5137
53
10017
30
5332
57
11
100
З даних таблиці видно, що переважну кількість хворих (55%) становили жінки у віці 21 - 30 років. Молодші 20 років склали 35%, а старші 30 років лише 10%. Це жінки, які мають активне як соціальне, так і сексуальне життя. Тобто більшість з обстежених хворих була у активному репродуктивному віці і ще не всі жінки виконали свою репродуктивну функцію.
Нами було проведено аналіз характеру менструальної функції у обстежених жінок з гострими запальними захворювання придатків матки, який надається в табл. 2.1.2.
Таблиця 2.1.2
Характер менструальної функції у обстежених хворих на ГЗЗПМ
ПоказникиКонтрольна група (n=40)Основна група
(n=51)Група зіставлення (n=53)Абс.%Абс.%Абс.%Вік появи менархе
10-12 років
13-14 років
понад 14 років
28
10
70
20
36
12
71
18
38
10
72
19Час встановлення менструального цикла
до одного року
1-2 роки
не встановлений
24
12
60
30
10
26
17
51
33
16
25
16
12
47
30
23Порушення менструального циклу:
альгодисменорея
гіперменорея
не регулярні менструації
20
10
10
12
10
20
24
20
11
13
21
15
25
Як свідчать дані таблиці, у більшості пацієнток з гострим сальпінгоофоритом менархе настало фізіологічно (в 13-14 років) і менструальний цикл встановився протягом першого року (49% з числа обстежених) Але у 23 (22%) він залишився нерегулярним з приводу чого деякі пацієнтки отримували відповідне лікування.
Якщо розглянути дані менструальної функції групи контролю (здорові жінки) в 70% випадків менархе почалися в нормальний віковий період. У більшості обстежених вони встановились вже протягом першого року (60%), тоді як при наявності гострого сальпінгоофориту цей показник дорівнював 51% і 47% в основній групі та групі зіставлення відповідно.
У більшості хворих на ГЗЗПМ (62%) відмічались деякі порушення менструальної функції, які полягали, здебільшого, в порушеннях ритму менструацій, кількості втрачаємої крові під час менструацій. Показово, що в контрольній групі порушень менструального циклу було значно менше, здебільшого за рахунок альгодисменореї 8 (20%). Ці дані можна розглядати, як можливий преморбітний фон для розвитку запалення придатків матки на тлі порушень гормонального статусу.
Певний вплив на виникнення гострого сальпінгоофорита у обстежених жінок мав менструальний цикл. Так, 24 обстежених жінок (23%) відмічали, що початок захворювання співпадав з початком місячних, а у 34 хворих (33%) - з їх закінченням, що пов'язано з циклічними змінами в стані імунної системи і порушенням бар'єрних функцій слизових оболонок на протязі менструального циклу.
У низки пацієнток з гострими захворюваннями придатків матки була встановлена також наявність екстрагенітальної патології (перелік подано в табл. 2.1.3).
Так, обстежені жінки мали захворювання шлунково-кишкового тракту - в 12 випадках (12 %), на хронічний тонзиліт в анамнезі вказували 9 жінок (9%), хронічна бронхопневмонія мала місце у 5 хворих на гострий сальпінгоофорит (5 % ), хронічний пієлонефрит спостерігався у 6 жінок з числа обстежених (6 %), з приводу хронічного цистіта лікувались 4 хворих (4% ), захворювання серцево-судинної системи мали 3 жінки (3 % ), на ревматизм хворіло дві жінки (2 %), вірусний гепатит перенесло 9 обстежених (9 % ), захворювання шкіри мали 4 (4% ) пацієнтки. Аналізуючи структуру екстрагенітальної патології слід відмітит