РОЗДІЛ 2
МАРКЕТИНГОВА ТОВАРНА ПОЛІТИКА У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ГАЛУЗІ
2.1. Ринок фармацевтичних товарів України як елемент світового фармацевтичного
ринку
Здоров’я людини дедалі більше набирає значення соціально-економічного чинника,
що визначає подальший розвиток суспільства. Воно безпосередньо впливає на
якість трудових ресурсів, продуктивність праці, динаміку суспільного розвитку.
Вирішення питання збереження та зміцнення здоров’я громадян України несе вагоме
державно-суспільне та політичне навантаження.
Фармацевтичний сектор займає особливе місце в економіці і, зокрема, у системі
охорони здоров’я. Основа цього закладена в соціальній спрямованості і
повсякденній значущості продуктів його виробництва. Ліки ѕ це потреба, яка
безпосередньо пов’язана з безцінним благом ѕ здоров’ям і самим життям людини.
Висока соціальна пріоритетність ліків визначає особливості формування
пропозиції й попиту на них. Ці особливості полягають у тому, що на лікарські
препарати існує низька еластичність попиту. Щоденний попит на ліки загалом не
залежить ні від піднесень, ні від спадів економіки в цілому.
2.1.1. Загальний огляд світового фармацевтичного ринку. Світовий ринок
фармацевтичних товарів є складним, багаторівневим, поліфункціональним
утворенням зі стабільно високими темпами зростання виробництва, продажу і,
відповідно, показниками рентабельності. Протягом останніх 15 років зростання
виробництва медикаментів у світі перебільшує промислове виробництво в цілому у
4-5 разів, хімічне, зокрема, ѕ у 3 рази. Динаміка зростання обсягу продажу
лікарських засобів за цей період свідчить про збільшення цього показника майже
в три рази.
Згідно класифікації, запропонованої американськими економістами Маклетоном і
Смітом, розрізняють 4 види ринку самозабезпечення країни ліками:
1. Найбільш розвинутий ринок медикаментів (США, Франція, Німеччина,
Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Норвегія, Данія, Швеція, Велика Британія,
Іспанія, Фінляндія, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Австрія).
2. Відносно розвинутий ринок (Аргентина, Барбадос, Кіпр, Греція, Гонконг,
Ізраїль, Італія, Кувейт, Португалія, Сінгапур, Уругвай).
3. Ринок, що розвивається (країни Південної та Північної Африки, південно-
Західної Азії, Ближнього Сходу та Латинської Америки).
4. Найменш розвинутий ринок (країни тропічної Африки, Індонезія, Непал,
Пакистан).
Переважна частина медикаментів (близько 75%), що надходять на світовий
фармацевтичний ринок, випускається порівняно невеликою кількістю
високорозвинених країн виробників: США, Японія, Німеччина, Франція, Італія,
Велика Британія, Швейцарія, Іспанія, Нідерланди та Бельгія.
Вихід компаній на зовнішній ринок диктується прагненням збільшити прибутки
шляхом розширення продажу й впровадження нових патентованих засобів у
найбільшій кількості країн. У провідних західноєвропейських компаній частка
продажу на зарубіжних ринках перевищує 50%. Головними постачальниками
фармацевтичної продукції на зовнішні ринки є відомі фірми розвинених країн, які
здійснюють поставки як шляхом прямого експорту, так і через свої зарубіжні
відділення і дочірні фірми. Найкрупнішим експортером лікарських засобів є
Швейцарія. Її провідні фармвиробники експортують до 95% продукції. Обсяг
експорту США становить близько 13% [102].
Зростання конкуренції примушує компанії шукати принципово нові моделі
розвитку. Зростають витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські
роботи (НДДКР), фармацевтичні фірми вживають заходів щодо підвищення
ефективності виробництва та оптимізації структури витрат. Одним із найбільш
ефективних засобів зміцнення позицій фармацевтичних компаній є їх укрупнення й
укладення угод між фірмами про спільне створення ліків.
Продовжується прогрес у створенні нових лікарських препаратів. Нові препарати,
які з’явилися за останні роки, мають більший прицільний механізм дії, і, як
наслідок, є більш придатними для лікування. Ці препарати призначаються для
диференційованих груп пацієнтів і є більш коштовними, ніж препарати широкого
спектру дії, які вони покликані замінити. Широкого розповсюдження у виробництві
лікарських засобів набувають біотехнологія, генна інженерія.
В останні роки у багатьох країнах спостерігалось значне зростання попиту на
лікарські засоби. За останні десятиріччя їх споживання збільшилось у Західній
Європі більше ніж у 2 рази, а у Північній Америці та Японії більше ніж у 3
рази.
За даними ВООЗ, у розвинутих країнах Європи, де на охорону здоров’я
витрачається 6-9% ВВП, витрати на лікарські засоби складають 11-19% цих
асигнувань. У західноєвропейських країнах розбіжності у рівні витрат на ЛЗ
значні. Так, державні асигнування на ЛЗ у Німеччині та Франції у розрахунку на
душу населення більше ніж в два рази перевищують аналогічний показник у
Великобританії, складаючи приблизно 426, 358 та 173 дол. США на рік.
Частка витрат на ЛЗ у загальному обсязі субсидій, що виділяються на охорону
здоров’я у Німеччині 18,5 %, Іспанії ѕ 18,2%, в Італії ѕ 18%, Португалії ѕ 17%,
Франції і Бельгії ѕ16,8%, у Великобританії ѕ 14,9%. Кількість найменувань
готових лікарських засобів, які мають торгову марку, на ринку різних країн не
однакове. Так, у Норвегії обертається всього 2200 найменувань торгових марок,
Данії ѕ 4861, Нідерландах ѕ 7924, Італії ѕ 8906, Німеччині та Іспанії ѕ 43 000
[131].
Структура ЛЗ, що споживаються в цих країнах теж відрізняється. У Великобританії
та Швейцарії у більшій кількості споживаються серцево-судинні та
шлунково-кишкові ЛЗ, препарати для лікування захворювань ЦНС та верхніх
дихальних шляхів. У Франції найбільшим попитом користуються знеболювальні,
снотворн
- Київ+380960830922