Формування регіонального ринку мясної продукції

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ВИРОБНИЦТВА М'ЯСНОЇ ПРОДУКЦІЇ
2.1. Кон'юнктура ринку, аналіз виробництва і реалізації
продукції
Досить містке соціально-економічне поняття, яке базується на співвідношенні двох взаємопов'язаних понять: попит - пропозиція є кон'юнктура ринку. В розвинутих країнах це співвідношення ефективно регулюється законодавчими актами, які поширюються на велику кількість різноманітної продукції, в тому числі і продовольчої. В контексті даного розділу можна послатися на десятки різних прикладів, але зосередимо увагу на організації спільного ринку яловичини і телятини. Зауважимо, що цей ринок перебуває у стані постійних "потрясінь" у зв'язку з поставками до країн континентальної Європи яловичини з Англії де худоба хворіє на сказ, а також із США у зв'язку з поставками м'яса великої рогатої худоби відгодованої кормами з домішками гормональних препаратів. Накладаючи ембарго на поставки яловичини з перелічених та інших держав, країни ЄС наражаються на відповідні санкції і т.д. Це зовнішній бік ролі держави у захисті власного споживача від завезення недоброякісної продукції.
На внутрішньому ринку країн ЄС діють узгоджені між сторонами (і країнами) положення, згідно з якими виробникам встановлені максимальні обсяги продукції, які вони можуть продати за гарантованими цінами, а також іншими способами. Майкл Трейсі акцентує увагу на тому, що особливо великі труднощі з ринком яловичини виникли тоді, коли впали ціни на зерно, бо це дало вигоду виробникам тих видів м'яса, які використовують кормове зерно, - свинини і м'яса птиці, а також виробникам яловичини на крупних комплексах з інтенсивними методами відгодівлі [111.-С.269]. Далі автор повідомляє, що для компенсації екстенсивним виробникам яловичини були збільшені надбавки на молочних бичків та корів з телятами, розмір яких встановлювався залежно від критерію екстенсивності - щільності поголів'я. Стверджується, що Ірландія одержала найбільшу вигоду, оскільки вона дотримується екстенсивної системи випасу худоби, але кількісних показників автор не наводить. Важлива сама суть проблеми, яка полягає в тому, що "ліберальні" ринки в тій чи іншій країні вигідні для інших країн, які цим користуються і Україна може бути прикладом.
В економічній літературі проблема регулювання ринків ЄС висвітлюється в численних роботах різних авторів в тому числі і з країн СНД. Аналізуючи їх, можна переконатися, що країнам ЄС потрібно було не одне десятиліття і різні засоби державного регулювання, щоб створити ринок м'яса, який ефективно працює. До того ж в країнах ЄС ефективно функціонують ринки зерна, молока, кормів й інші. Тому загальне виробництво м'яса (всіх видів) тут вже перевищує 34 млн.тонн, а його споживання складає 90-100 кг на душу населення. Певне уявлення про світовий ринок яловичини і свинини дають показники табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Виробництво м'яса на світовому ринку, тис.тонн
КраїниЯловичинаСвинина199819992000199819992000США117451200011300861087808450Китай428843604560361803678837890Канада119912101178133015251620Великобританія774676987674176151803317776Польща 418370334202820871932Бразилія614063206600хххВесь світ414134154541044724537389974241
Близько 12 % всієї яловичини експортується, а частка США,. Аргентини, Австралії, Нової Зеландії, країн ЄС становить 76 %.
Згідно з останніми даними загальна структура виробництва м'яса в країнах ЄС відрізняється від вітчизняної більшою часткою свинини (45,9%) і птиці - (19,5%).У Європі 15 країн стабільно утримують 115 млн. гол. свиней. Найбільша кількість поголів'я припадає на Францію, Іспанію, Німеччину, Нідерланди; у Польщі поголів'я досягає 20 млн. гол., у Чехії, Словенії і Словаччині - 6,3 млн. гол. Всі ці країни виробляють загалом18,6 млн. тонн свинини. Частка виробництва яловичини в ЄЕС становить -27,1%, свинини - 45,9 %, баранини - 3,3%, м'яса птиці - 19,5 %, інших видів м'яса - 4,2%. Співвідношення експорту й імпорту дорівнює відповідно 3,1 млн.т. і 1,3 млн.т [98.-С.42.].
Як свідчать статистичні дані, у світі спостерігається збільшення споживання м'яса птиці. За період з 1991 р. по 1997 р. воно зросло до 26 % від зальної кількості спожитого м'яса, а світове виробництво м'яса птиці - 51,5 млн.тонн (у забійній вазі) [38. - C.62].
Незважаючи на високу насиченість європейського ринку м'ясом і м'ясопродуктами, з України експортовано цієї продукції (на умовах FOB) за останні 4 роки на суму близько 850 млн.дол. США. Зокрема, яловичини було експортовано 576,8 тис. тонн, з них у 1999 р.-130,8 тис. тонн, свинини -24 тис. тонн, з них у 1999 р. -7 тис. тонн. Середньорічний обсяг експорту баранини та козлятини за цей період становив близько 400 тонн, а м'яса птиці і субпродуктів - майже 350 тонн. Можливо, що за інших умов цей факт можна було розглядати як позитивне явище, По-перше, велика частина продукції була реалізована за кордон за демпінговими цінами і сільськогосподарський товаровиробник не одержав від цих операцій ніякої користі. По-друге, внутрішній ринок водночас наповнювали м'ясні вироби закордонного виробництва, а послідовний наступ іноземних конкурентів вітчизняного продовольчого ринку, як зазначає академік І.Лукінов, лише ускладнює ситуацію, підриваючи національне товаровиробництво [64.-С.6.].
В Україні у 2002 р. було вирощено (в живій вазі) 2533,1 тис.тонн худоби і птиці, в тому числі великої рогатої худоби - 1131,5 тис.тонн, або 44,6%, свинини - 890,7 тис.тонн, або 35,1%, птиці - 419,6 тис.тонн, або 16,5%, овець і кіз - 38,2 тис.тонн, або 1,5%. Слід зауважити, що така структура склалася саме у 1999р., 2000р. і 2002 р., коли різко скоротилося виробництво зерна. У 1998р. частка ВРХ становила 45,8%, а свинини - 39,3%. Отже, чотирирічні дані показують, що структура виробництва худоби і птиці значно відрізняється від західноєвропейської.
Структура вирощування худоби і птиці в сільськогосподарських підприємствах (які звітуються