РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Критерії визначення діагнозу і розподілу пацієнток на клінічні групи
У поліклінічних і стаціонарних умовах обласної клінічної лікарні, що є базою кафедри акушерства і гінекології № 1 Одеського державного медичного університету, було обстежено 250 жінок з гестозами у першій і другій половинах вагітності. Пацієнток було розділено на 4 групи (табл. 2.1). До групи контролю ввійшло 30 жінок, у яких вагітність перебігала без ускладнень. Серед них у 15 пацієнток розродження здійснювалося шляхом операції кесарського розтину (КР) за акушерськими показаннями, що виникли під час пологів.
При проведенні дослідження використовували принцип рандомізації - розподіл пацієнток в основні та контрольну групу був випадковим, що дозволяло досягти відсутності відмінностей між групами та зменшити вірогідність систематичної помилки в клінічному дослідженні.
Діагноз "блювота вагітних" визначали на підставі загальноприйнятої комплексної оцінки даних анамнезу, результатів клінічних і лабораторних досліджень [7].
Підставами для визначення високого ризику виникнення пізнього гестозу у вагітних були такі: результати проведених гемодинамічних проб (виявлення асиметрії АТ на обох руках, вимір АТ на обох руках у трьох статичних положеннях (лежачи на спині, лежачи на боці, сидячи), визначення пульсового й середнього АТ, порівняння показників АТ з вихідним рівнем, "проба з поворотом"); виявлення прихованих набряків (проба Мак Клюра-Олдріча, "симптом кільця", періодичний вимір обхвату гомілковостопного
суглобу, контроль добового діурезу і виявлення ніктурії); показники динаміки маси тіла; показники гемостазу (рівні лімфоцитів, тромбоцитів, фібриногену, гематокриту в динаміці).
Ступінь тяжкості прееклампсії оцінювали за шкалою Віттлінгера: якщо сума балів була в межах від 2 до 10, діагностували прееклампсію легкого ступеня тяжкості, від 11 до 20 балів - середнього ступеня, 21 бал і більше - тяжкого [167].
Пацієнткам з гестозами у першій і другій половинах вагітності проводили курс лікування відповідно до рекомендацій МОЗ України [9].
Вагітним з раннім гестозом для пригнічення збудливості блювотного центра призначали лікування церукалом (метоклопрамідом), етаперазином або тореканом. Провідне місце в лікуванні належало інфузійній терапії. Використовували 5%-й розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера-Локка, реополігюкін, "Дисоль", "Трисоль" відповідно до об'єму нормоволемії. Критерії для визначення достатності об'єму інфузій були такі: нормалізація величини гематокриту, відновлення тургору шкірних покривів, збільшення діурезу, поліпшення самопочуття вагітної, припинення блювоти і поступове збільшення маси тіла. За наявності у вагітної гіпо-, диспротеїнемії призначали внутрішньовенні краплинні введення білкових препаратів з інтервалами 1 день (плазма, 10%-й розчин альбуміну). У разі порушень кислотно-основної рівноваги вбік ацидозу застосовували 4-5%-ні розчини натрію гідрокарбонату і кальцію хлориду. Для нормалізації метаболічних процесів і активації АОС вагітним призначали кокарбоксилазу, метіонін, оротат калію, панангін, рибоксин, хофітол, вітаміни групи С, Е, В. Із седативних засобів застосовували персен, настій кореня валеріани і трави пустирника.
На протязі вагітності пацієнткам, які перенесли ранніх гестоз, призначали профілактичну терапію. Застосовували антиоксиданти (вітамін Е, аскорбінову кислоту, есенціале), препарати, що регулюють проникність судинної стінки і клітинних мембран (галаскорбін, аскорутин) та поліпшують матково-плацентарний кровообіг (компламін, трентал) у загальноприйнятих дозах.
Вагітним з високим ризиком виникнення пізнього гестозу призначали препарати, що поліпшують матково-плацентарний і нирковий кровоплин (трентал, курантил, еуфілін, папаверин), трав'яні седативні й сечогінні засоби (настій кореня валеріани і трави пустирника, шипшина, березові бруньки, нирковий чай), препарати з антиоксидантною дією (хофітол, есенціале, вітаміни групи С, Е).
Пацієнткам з прееклампсією легкого і середнього ступенів тяжкості до настання розродження природними шляхами проводили курс комплексної загальноприйнятої терапії, до складу якої входили препарати, що зменшують ангіоспазм (но-шпа, папаверин, дибазол, еуфілін, сульфат магнію, клофелін), покращують мікрогемоциркуляцію (пентоксифілін, трентал, курантил, сигетин), інфузійні засоби (реополіглюкін, рефортан, розчин Рінгера-Локка), білкові препарати (10-20%-й розчин альбуміну, суха плазма). Здійснювали також метаболітну й антиоксидантну терапію. Вагітним призначали хофітол, метіонін, оротат калію, есенціале, кокарбоксилазу, вітаміни групи С, Е, а також седативні засоби (персен, фітосед, настій кореня валеріани і трави пустирника).
За наявності прееклампсії середнього ступеня тяжкості, що не піддається медикаментозній корекції, і тяжкої прееклампсії вагітним, яким було рекомендоване розродження шляхом операції кесаревого розтину, у перед- і післяопераційному періодах призначали комплексну посиндромну терапію (гіпотензивні препарати, інфузійні засоби, дезагреганти, антиоксиданти, препарати, що поліпшують обмін речовин, вітаміни, антибіотики).
2.2. Методи клініко-лабораторних досліджень
Усім вагітним проводили загальноклінічні і лабораторні дослідження.
Вивчали скарги ваг