РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
При розробці сучасних технологій вирощування сої в Лісостепу України з метою реалізації потенціалу продуктивності її сортів, необхідно якомога глибше враховувати сукупну дію екологічних та антропогенних факторів, суть яких розкривають основні закони землеробства [133,54].
Відомо, що оптимізація технології вирощування сої повинна передбачати раціональне поєднання факторів інтенсифікації із генетичним потенціалом сортів та використання біокліматичних ресурсів регіону [116,131].
В умовах правобережного Лісостепу України біокліматичний потенціал достатній для гарантованої реалізації потенційної продуктивності середньоранньостиглих і середньостиглих сортів сої. Зокрема достатні суми активних та ефективних температур повітря; кількість опадів за рік та їх розподіл за періодами вегетації, а також наявна достатня сонячна інсоляція, що сприятливо впливає на ріст, розвиток і формування високого врожаю насіння сої [11,182,135]. Проте, для повної реалізації потенціалу продуктивності середньоранньостиглих та середньостиглих сортів сої наявних біокліматичних ресурсів регіону недостатньо. Тому виникає необхідність у розробці нових і удосконаленні існуючих моделей технологій вирощування цієї цінної білково-олійної культури.
В умовах правобережного Лісостепу України ще недостатньо вивчено формування продуктивності сої залежно від моделей технологій її вирощування. На нашу думку, вивчення цих питань є актуальним і своєчасним особливо в умовах дефіциту ресурсного потенціалу.
2.1. Загальна характеристика гідротермічних умов
зони правобережного Лісостепу України
Спільне дослідне поле Вінницького державного аграрного університету та Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції розташоване в с. Агрономічне Вінницької області на сірих лісових середньосуглинкових грунтах правобережного Лісостепу України.
Кліматичні умови зони Лісостепу неоднорідні. Це пов'язано з особливостями географічного розташування та геоморфологією її території. Так, наприклад, клімат правобережної частини Лісостепу України зазнає впливу повітряних мас, які формуються над Атлантичним океаном, в той час, як клімат лівобережної - переважно, тих, які формуються над Північно-Льодовитим океаном. В цілому, клімат зони характеризується теплим літом і помірно холодною зимою. В напрямку із заходу на схід спостерігається збільшення континентальності, що відповідно впливає на кількість опадів і амплітуду коливань добової температури [32].
Залежно від особливостей рельєфу Лісостеп поділяють на три підзони: західну, центральну та східну, які мають певні відмінності в грунтово-кліматичних умовах.
Західна підзона, яка охоплює території Тернопільської та Хмельницької областей характеризується середньорічною температурою 7,6°С при середній температурі зимових місяців мінус 3,6-4,3°С. Абсолютна мінімальна температура зимових місяців становить -38...-39°С. За рік випадає 560-640 мм опадів. Гідротермічний коефіцієнт складає 1,4-2. Грунти, які утворились у цій підзоні, як правило, поверхнево оглеєні, глибоко вилуговані.
Центральна підзона Лісостепу об'єднує Вінницьку область та правобережні райони Київської і Черкаської областей. При середньорічній температурі близько 7°С середня температура зимових місяців становить -5,2°С. Абсолютний мінімум становить -40°С. Загальна кількість опадів у цій підзоні коливається в межах 480-560 мм. Гідротермічний коефіцієнт дещо перевищує одиницю, але розподіл опадів протягом року носить нерівномірний характер.
Східна підзона - південні райони Чернігівської і Сумської областей, лівобережна частина Черкаської та Полтавської областей і північ Харківської області характеризуються середньорічною температурою повітря 6,5°С. Середня багаторічна температура зимових місяців сягає до -6,2...-7,1°С при абсолютному мінімумі -40°С. Середня літня температура досягає 18,8-19,2°С. Середньорічна кількість опадів - близько 500 мм. Гідротермічний коефіцієнт дорівнює одиниці.
У Лісостепу період активної вегетації більшості сільськогосподарських культур, триває 190-215 днів. Період вегетації, з температурою вище 10°С, триває 155-170 днів. Сума активних температур за цей період становить 2300-3000°С [182,135].
За рельєфом територія Лісостепу є підвищеною рівниною з добре розвиненим водно-ерозійним рельєфом. Місцевість представлена водороздільними плато, які розчленовані ярами, балками і сіткою річок басейну Дніпра, Південного Бугу та Дністра, що зумовлює хвилястість рельєфу. На корінних плато трапляються неглибокі балки, а на рівнинах - мікрорельєф у вигляді блюдець.
Грунтовий покрив Лісостепу представлений чорноземами типовими, опідзоленими, вилугованими і реградованими; сірими, світло-сірими та темно-сірими лісовими грунтами. Інші типи грунтів займають незначні площі.
В Лісостеповій зоні найбільше поширені чорноземи типові, що займають 35% загальної площі і становлять 54,6% її орних земель. Дещо менше у Лісостепу сірих і світло-сірих лісових грунтів: 18% площ і 12,4% орних земель.
У Вінницькій області, яка входить до складу центральної підзони Лісостепу, і де проводились дослідження грунтовий покрив сільськогосподарських угідь різноманітний. Майже половина сільськогосподарських угідь області (49,2 %) представлена чорноземними грунтами. В структурі земельного фонду понад 17,5 % займають темно-сірі лісові грунти та 31,4 % покрито сірими лісовими грунтами, решта - представлено дерново-опідзоленими, мочаристими і болотними грунтами.
Центральний агровиробничий район Вінницької області, де проводились польові дослідження, розміщений в центральній зоні області, яка характеризується помірно-теплим і вологим кліматом. За даними [135], гідротермічний коефіцієнт (ГТК) - 1,7-1,8. Опадів протягом року випадає 534-540 мм і з цієї суми біля 70% опадів випадає в теплий період року (табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Кліматичні показники центральної зони Вінницької області
п/пКліматичні показникиЦентральна зона