РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ І НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ М. ГАЛУЩИНСЬКОГО
2.1. Педагогічна діяльність М. Галущинського
Особливий інтерес у творчому доробку Галущинського викликає його педагогічна діяльність. Педагогічну працю він розпочав після здобуття університетської освіти. У 1901/1902 та 1903/1904 н. р. М. Галущинський працює заступником вчителя в українській академічній гімназії у Львові. Тимчасовий відрив від роботи, пояснюється службою в австрійській армії, де йому було присвоєне звання старшини запасу.
Львівська академічна гімназія зберігала вірність кращим науковим традиціям старшої школи, тут працювали такі відомі педагоги як І. Боберський, А. Вахнянин, Ф. Колесса, М. Пачовський, І. Труш. Вони справили неабиякий вплив на педагогічну діяльність М. Галущинського. Завдяки їх старанням в гімназії була створена рідномовна наукова термінологія з усіх шкільних дисциплін, на українську мову перекладені гімназійні підручники. Аналіз звітів роботи гімназії [141, 47]. свідчить, що формування свідомості гімназистів було зумовлене самою духовною атмосферою закладу, де ще 1878 р. вивчалася творчість Марка Вовчка, М. Гоголя, І. Котляревського, Панаса Мирного, Т. Шевченка, а також пропонувалася тематика письмових завдань, які характеризувалися ідейним спрямуванням: "Шевченкова поема "Перебендя" в порівнянні з "Бандуристом" М. Шашкевича", "Яке значення має славна минувшість для народа?" та ін. [141,47].
Гімназія мала на меті забезпечити гармонійний розвиток вихованців, була однією з кращих на той час. Набуті знання та педагогічні навички М.Галущинський згодом успішно використовував у роботі з дітьми та вчителями.
З 1904 до 1909 рр. Галущинський учителював у гімназії Золочева, де яскраво проявився його талант як непересічного педагога-практика і теоретика, подвижника української національної школи. Глибокі знання психології і педагогіки, поєднані з уродженим талантом, тактовністю і справедливістю, вимогливістю, посприяли в тому, що М. Галущинський був як учитель справжнім майстром своєї справи. Він умів навчити й одночасно прищепити вихованцям високі ідеали. Зусиллями свідомого педагога в умовах чужої навчально-виховної системи, здійснювалася значна робота з національного виховання молоді. Це відбувалося шляхом викладу навчального матеріалу поза програмою, ознайомлення учнів з україномовними творами патріотичного спрямування, сприяння молодіжним організаціям національного характеру. Праця М. Галущинського ґрунтувалася на усвідомленні постулату про необхідність поєднання національних інтересів та інтересів усіх народів, які полягали у відстоюванні свободи, гуманізму, пріоритеті загальнолюдських цінностей, визнанні виняткової ролі мови в житті нації.
Вважаючи рідну мову головним засобом духовного виховання молоді, педагог турбувався, аби цей предмет у гімназії читали кваліфіковані вчителі. Він наполегливо звертався за допомогою до різних організацій, установ, порушував питання викладання рідної мови. У листі до О. Барвінського він висловлює незадоволення викладанням руської мови в закладі, бо читає її поляк, який "по-руськи говорити не вміє", "вчитель не кваліфікований", і "такому чоловікови повірено науки мови руської". Особливо засмучувала М.Галущинського думка, що молоді хлопці з ранніх літ привчатимуться легковажити "матірною" мовою. Він звертається із проханням прислати русина для читання рідної мови. Це повинен би бути, на думку Галущинського, учитель, "який уважав би милим для себе обов'язком учити своєї рідної мови" [57, 9].
В іншому листі він повідомляв, що директор гімназії Т. Барліцький забороняє писати йому подання та заяву рідною мовою. Це викликає обурення в М. Галущинського, і він просить зі сторони Ради Шкільної видати розпорядження про "матірні мови і порішити питання, в якій мові належить складати присягу" [57, 1].
Завдяки сприянням М. Галущинського Краєвий Шкільний Союз постановив дозволити використання в урядових виступах і підписах "Рідної Школи" вживати термін "український", а в дужках - "руський". Це було важливо, оскільки підкреслювало окремішність рідної мови.
20 травня 1909 року М. Галущинський брав участь у роботі конференції, яка проводилась у Львові під керівництвом М. Грушевського з ініціативи Товариства "Учительська громада". На конференцію були запрошені вчителі української мови середніх і вищих шкіл з метою "примінення науки української мови в австрійських середніх школах до вимог нового міністерського розпорядку". Представником від учителів Золочева був Галущинський. Перед учасниками зібрання виступив професор Михайло Пачовський із рефератом "Становище й наука українсько-руської мови як викладової в наших гімназіях", у якому порушив питання "з якого становища вести науку української мови, як примінити міністерський розпорядок з 1908 року про научанє й перепитуванє, оскільки новий план німецької мови надається для нашого викладового язика" [187, 155].
Одним із важливих напрямів педагогічної діяльності М. Галущинського вважаємо поширення ним педагогічних ідей через виступи в часописах і громадських установах, звітах гімназії.
На початку ХХ ст., коли українська громадськість, культурно-освітні та релігійні товариства активно беруться за створення приватних навчальних закладів, М. Галущинський, розмірковуючи над цим питанням, називав його "нечуваним у Східній Галичині", але "дуже цікавим". Десять років тому, коли тільки ставилось питання про створення приватних середніх шкіл в містах Східної Галичини, ініціативи ніхто не проявляв. Тепер же "повіти, села, товариства закладають школи і стараються їх вести при своїй змозі якнайліпше" [43, 28].
На думку освітянина, приватні школи мають велике значення для суспільства. Вони сприяють піднесенню культурно-етичного рівня народу, є експериментальним полем для педагогіки. Такі навчальні заклади, за його словами, дадуть приклад для "нових ліпших проб", які можна згодом застосувати в державних школа
- Київ+380960830922