Ви є тут

Цивільно-правові проблеми управління акціонерним товариством

Автор: 
Артеменко Сергій Вікторович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U002550
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ВИНИКНЕННЯ, РЕАЛІЗАЦІЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА НА УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ

2.1. Виникнення та припинення права на участь в управлінні акціонерним товариством
Визначення моменту виникнення у акціонера права на управління акціонерним товариством має велике значення, оскільки дозволяє останнім реалізувати права, що надаються власникам акцій, в порядку, визначеному законодавством і саме право на управління є основним правом, яке надається акціонеру. Акціонеру перш за все належать корпоративні права - право участі в загальних зборах та ін.[2]85
Ч. 2 ст.194 ЦК України передбачає, що до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються. Вказана норма закону встановлює загальне правило щодо переходу прав за цінними паперами, маючи на увазі, що існує попередній володілець цих прав, від якого ці права переходять іншій особі. Момент же виникнення прав з цінних паперів, зокрема з акцій, залишається відкритим і потребує дослідження.
Законодавство України не містить норм, які б прямо встановлювали момент виникнення права власності на акції при створенні акціонерного товариства чи при збільшенні його статутного капіталу. Стаття 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" встановлює тільки деякі особливості при переході права власності від однієї особи до іншої і, відповідно, поширюється на випадки, коли новий власник отримав акції від попереднього власника, якому вони належали на праві власності. Випадки виникнення права власності на акції у випадках, коли відсутній попередній власник, законодавством не врегульовані.
Питання про виникнення прав, виражених в акціях, і, відповідно, про момент, з якого вони стають об'єктом цивільних прав та носієм прав акціонера, був і залишається до цих пір складним та дискусійним. Це обумовлене перш за все тим, що це питання пов'язане із визначенням моменту виникнення прав акціонера і самого акціонерного товариства як нового суб'єкта цивільних прав.[220]86
Обсяг прав, що виникають з володіння різними категоріями акцій, визначається в статутах акціонерних товариств та в інформації про випуск акцій. Існування прав акціонерів обумовлює наявність відповідних обов'язків з боку акціонерного товариства, яке своїми діями повинне забезпечити реалізацію акціонерами своїх прав.[8]87
Чинне законодавство встановлює, що право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (ст.41 Закону України "Про господарські товариства"). Частина перша ст.159 ЦК України встановлює, що у загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.
Отже при визначенні моменту виникнення права на управління акціонерним товариством не можна обійти увагою й момент виникнення права власності у особи на акцію.
Як відомо, способи набуття права власності на речі поділяються не первинні та похідні. На теоретичне і практичне значення такого поділу вказував Іоффе О.С., який зазначав, що в залежності від способу набуття права власності по різному визначається правове становище набувача. Якщо право власності набувається похідним способом, то, оскільки ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам, до нового власника, за виключеннями, передбаченими в законі, переходять правомочності в тому обсязі, в якому вони належали його попереднику. Якщо ж право власності набувається первісним способом, то, оскільки у нового власника немає попередника чи його право виникає незалежно від прав попередника, новий власник набуває правомочності в такому обсязі, в якому він встановлений нормами, що регулюються право власності.[66]88
До первісних способів набуття права власності на акції належать їх придбання в результаті емісії акцій при створенні акціонерного товариства, а також при збільшенні статутного фонду. При емісії акцій, відсутній власник останніх, від якого особа набуває право власності. При створенні акціонерного товариства акції набуваються на підставі договору, який укладається із засновниками, а при збільшенні статутного фонду - з товариством (частина перша статті 28 Закону України "Про господарські товариства"). В обох випадках ні засновники, ні товариство не є власниками акцій, які вони зобов'язуються передати іншій стороні договору. До первісних випадків набуття права власності також слід віднести продаж акцій при зверненні на них стягнення за рішенням суду, оскільки в такому разі продавцем акцій виступає не їх власник. Дослідженню моменту виникнення права власності на акції при створенні акціонерного товариства та при збільшенні статутного фонду приділялась неодноразова увага з боку вчених, що досліджують акціонерні відносини.
Спасибо-Фатєєва І.В., досліджуючи вказані відносини, зазначає, що в законодавстві непослідовно викладені моменти виникнення статусу акціонера, права власності на акцію, набуття акціонером прав, що надаються акцією в повному обсязі. Доцільно було б уніфікувати підхід до цих моментів та законодавчо встановити, що особа, яка набула акції (шляхом відкритої підписки, в тому числі й на сертифікатних аукціонах, біржі чи позабіржовому обігу), набуває право власності на них із одночасним виникненням прав з акції з моменту вчинення відповідного запису реєстратором.[181]89
Тарасов І.Т. вказував, що акціонером є особа, яка користується акціонерним правом на підставі участі його в утворенні акціонерного капітала, тобто в поняття про акціонера включається як суттєвий елемент не володіння акцією, якого може і не бути, наприклад, у випадках, коли акції не повністю оплачені, а користування акціонерним правом.[191]90 Таким чином, для здійснення прав за акцією, Тарасов І.Т. вважав не обов'язковим набуття права власності а саму акцію.
Яроцький В.Л. вказує, що підставою виникнення прав по цінним паперам є юридичний склад, до якого включаються як мінімум дві