РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Розробка мережі екологічного моніторингу
Для вирішення поставлених завдань була обрана територія, яка повністю включає Гусятинський район в адміністративних кордонах (рис. 2.1 ).
На площі біля 1016км 2 була розбита мережа із 79 точок спостережень, які більш-менш рівномірно охоплюють весь полігон. Робочий масштаб польових досліджень 1:50 000. Географічні координати і абсолютні висоти (альтитуди) точок спостережень визначені з допомогою ГІС MAP INFO з топографічної карти масштабу 1:100 000 (рис. 2.2, додаток А). При картуванні природних геосистем та їх компонентів (геологічного середовища, ландшафтів і т. ін.) необхідно дотримуватись класичної вимоги: розміщувати точки спостереження через 1см в масштабі карти. Тобто, виходячи з площі 1016км і масштабу 1 : 50000, таких точок, або геоекологічних полігонів у нас повинно бути 203. Але в умовах простої геологічної будови і відповідної ландшафтної структури ми змогли виявити усі закономірності сучасної екологічної ситуації, використавши 79 точок, тобто розрідивши мережу екологічного моніторингу в 2,5 рази. Це значно знижує фінансові та матеріально-технічні витрати на організацію і проведення моніторингу довкілля. Тому такий підхід є новим методичним вдосконаленням і це одне із положень, які ми захищаємо в дисертації.
2.2. Польові екологічні маршрути
Основна мета польових екологічних маршрутів - картування деградаційних явищ ландшафтів на основі візуальних спостережень для складання карт забруднення ґрунтів та порушень геологічного середовища. Під час маршрутів, крім польового картування окремих компонентів екосистеми, відбирались проби (зразки) ґрунтів. Особлива увага зверталась на місця
активної дії джерел забруднення, автомобільні і залізничні магістралі, зони скидання стічних вод тощо. Для вивчення динаміки атмосферної циркуляції враховувалась тривалість односпрямованого атмосферного переносу, при можливості товщина забрудненого шару повітря над містом або промисловим комплексом. Серед річного режиму вітрів вибирались 2-3 основні напрямки рози вітрів. Важливе значення мала тривалість штильового періоду, з яким пов'язано застоювання повітря та акумуляція полютантів в улоговинних формах рельєфу. При цьому враховувався також вплив глобальних та регіональних повітряних переносів. Оцінювались також форми рельєфу та їх розміщення по відношенню до переважаючих напрямків вітрів та джерел забруднення. Визначались також, так звані "динамічні труби", де постійні вітри переносять газові викиди.
Маршрути проводились протягом 1999-2003 рр. У них брали участь дисертант В.М. Триснюк, керівник роботи О. М. Адаменко, а також наукові співробітники і асистенти Л.В. Міщенко, Н.О. Зоріна, А.С. Луценко, Д.О. Зорін, А.Б. Здинянчин.
Польові екологічні маршрути проводились двома способами: паралельних маршрутів та петель [6, 54, 55]. Спосіб паралельних маршрутів застосовувався для картування ландшафтно-екологічних зон, які мають у досліджуваному районі північно-західне - південно-східне простягання. І тому маршрути проходили з південного сходу (ПдСх) на північний захід (ПнЗх) і навпаки - з південного заходу (ПдЗх) на північний схід (ПнСх). Маршрути проходили стежками, просіками у лісі, польовими межами та позначеними лініями на карті. Точки спостережень та відбору проб на різні аналізи були розташовані на лініях маршрутів через 100-500м.
Спосіб петель (радіально-петлевий) полягав у тому, що територія досліджень ділилася на окремі ділянки, які вивчалися в радіальних та кругових напрямках. Спосіб петель дозволяє детально обстежити ландшафтні виділи складної форми, оконтурити вплив джерел забруднення на деградацію геологічного середовища, ґрунтового та рослинного покривів [269, 270].
Таким чином, з допомогою маршрутів була вивчена більш-менш рівномірно вся територія досліджуваного полігону в межах Гусятинського району.
2.3. Відбір проб ґрунтів, води,повітря та атмосферних опадів
На території Гусятинського району розвинутий природний та техногенно трансформований ґрунтовий покрив. Як пише В.П. Кучерявий [154], "Ґрунти урбанізованих територій піддаються тим самим шкідливим впливам, що й міське повітря і гідросфера. Хоча ґрунт і має деякі особливості біологічного самоочищеня - розщеплює і мінералізує відходи, які в нього попали, однак механізм такого самоочищення внаслідок його перевантаження (фізичного, хімічного, механічного) порушується, що призводить до деградації".
У старих населених пунктах - Гусятині, Копичинцях, Гримайлові - поширені трансформовані ґрунти - так званий культурний шар, в якому знаходяться сліди людської діяльності: будівельне сміття, бита цегла, уламки бетону, скло, глиняні черепки, пластмасові вироби, дерево. Культурні шари в містах - це об'єкти геологічного та історико-археологічного вивчення. Але в них зосереджено також хімічне, механічне, радіаційне, біологічне забруднення. Тому культурні шари повинні вивчатись також екологами і ґрунтознавцями.
У деяких містах культурні шари за багато століть існування міст досягли великої потужності - в Києві 36м, Лондоні - 25м, Москві - 22м, Парижі - 20м. В досліджуваному районі культурний шар має острівне розповсюдження з товщиною до 2м. Головною відмінністю культурного шару від природних ґрунтів є його неоднорідність по вертикалі і площі розповсюдження. У верхніх його горизонтах багато органіки, яка змінюється з глибиною.
Для насипних ґрунтів характерне також ущільнення, що погіршує повітряний обмін, пригнічує діяльність ґрунтових мікроорганізмів і призводить до азотного голодування зелених насаджень. Насипні ґрунти із-за великої кількості уламкового матеріалу характеризуються підвищеною дренажністю, що приводить до порушення водного режиму і погіршення живлення рослин, особливо дерев. Багато шкоди функціонуванню паркових фітоценозів завдає спалювання листя [2]. Це порушує основний геохімічний цикл - повернення поживни