РОЗДІЛ 2
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МОЛОКОПРОДУКТОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКОВОСТІ У СУЧАСНИХ УМОВАХ
2.1. Тенденції формування прибутку в молокопродуктовому підкомплексі
Сучасний стан молокосировинної бази переробної промисловості значно відрізняється від того, який був на початку 90-х років минулого століття.
Зокрема, якщо до 1990 року обсяги виробництва молока на сільськогосподарських підприємствах та заготівлі його молокопереробними постійно збільшувались, то в наступні роки тенденція стала протилежною (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Виробництво молока і його продаж заготівельним організаціям
всіма категоріями господарств
Область
Вироблено, тис. т
Продано, тис. т
Можливий рівень заготівлі молока на молокопереробні підприємства при еластичності стосовно виробленого, тис. т+, - до фактично заготовленого у 2003р., тис. т199019992000200120022003199019992000200120022003Україна, всього245081336212658134291414213658179582746333543763937441310008+5595в тому числі області:
Івано-Франківська
571
522
523547559566 4963649644749
491
+442Львівська 10841025103210511062100190073891108897831+734Тернопільська80850550652352449050578106143110128306+178 Джерело: Статистичний щорічник України за 2002 рік. - К.: Консультант, 2003. - 663 с.
Особливо скоротились обсяги заготівель молока на молокопереробні підприємства, що в досліджуваних областях не можна пов'язувати лише з зменшенням його виробництва, оскільки тут воно не було таким різким, як в цілому в Україні. Наприклад, виробництво молока у 2003 році складало проти рівня 1990 року в Івано-Франківській області 99,1%, а обсяг заготівлі на переробні підприємства - 9,9%, у Львівській - відповідно 92,3% та 10,8%, Тернопільській - 60,6% та 25,3%. До того ж заготівлі молока зменшувались вищими темпами, ніж його виробництво. Якби вони змінювались еластично відносно обсягів виробництва молока, то були б більшими на 5595 тис. т в Україні та відповідно в Івано-Франківській області - на 442, Львівській - 734, Тернопільській - 178 тис. тонн.
Головною причиною зменшення продажу молока на молокопереробні підприємства було те, що в ці роки надто посилився диспаритет цін і реалізація молока стала невигідною. Якщо в 1990 р. для придбання трактора Т-150К сільгосппідприємствам необхідно було реалізувати 25,1 т молока, то у 2002 р. - більше 254 т, або майже у 10 разів більше. Ціна 1 т бензину автомобільного відповідала виручці від реалізації 0,5 т з 1990 р., і майже 3 т у 2002 р., або у 6 разів більше.
Не стимулюють товаровиробників у збільшенні обсягів виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції переробній промисловості й оптові ціни. Наприклад, середня закупівельна ціна 1 ц молока в господарствах Тернопільської області у 2002 р. становила 59,68 грн., або була меншою від собівартості. Внаслідок цього за кожний реалізований центнер молока підприємствам молокопереробної промисловості товаровиробники отримували 6,18 грн. збитків. Як наслідок, зменшилось поголів'я тварин у громадському секторі, а відтак виробництво молока на великих підприємствах (рис.2.1).
Джерело: Статистичний щорічник України за 2002 рік. - К.: Консультант, 2003. - 663 с.
Рис. 2.1. Динаміка поголів'я корів в Україні за 1990-2003 рр.
Починаючи з 1999 року кількість корів у господарствах населення стала переважаючою і зростала в середньому за 2000-2003 роки на 3,5 %, у той час, як на сільськогосподарських підприємствах поголів'я зменшилось у середньому на 35% у 2000 році, 10% - у 2001 році,17% - у 2002 році та на 22% - у 2003 році. Треба враховувати, що зменшення поголів'я корів певною мірою є об'єктивним, якщо мати на увазі, що до 1990 р., а подекуди й зараз, виробництво молока у визначених обсягах підтримувалось жорстким диктатом адміністративно-командної системи без огляду на прибутковість галузі. У результаті в господарствах утримувалась значна маса корів із низькою продуктивністю, отже, збиткових.
Перші ж можливості щодо застосування ринкових важелів регулювання виробництва незворотно підштовхують сільськогосподарські підприємства до уникнення збитків, що яскраво проявляється у тенденції динаміки поголів'я корів.
З іншого боку, реформування сільськогосподарських підприємств зумовило часткове переміщення поголів'я в особисті господарства населення, де утримання корів є засобом виживання, без огляду на рівень прибутковості виробництва молока. До того ж самі сільськогосподарські підприємства стали значно меншими за розмірами внаслідок їхнього поділу та реформування (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Порівняння середніх розмірів сільськогосподарських підприємств
за 1990-2002 роки
ОбластьУ 1990 роціУ 2001 роціУ 2002 роціплоща с.-г. угідь, гапоголів'яплоща с.-г. угідь, гапоголів'яплоща с.-г. угідь, гапоголів'яВРХ, всього, гол.в т. ч. корів, гол. ВРХ, всього, гол.в т. ч. корів, гол.ВРХ, всього, голв т. ч. корів, голУкраїна, всього2830152345020694851811846394142в тому числі області:
Івано-Франківська10319432194281865757916850Львівська194511853188242046465018061Тернопільська1691112428999731510291021258 Джерело: Статистичний щорічник України за 2002 рік. - К.: Консультант, 2003. - 663 с.
Зокрема, середня площа сільськогосподарських угідь в господарствах Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей зменшилась в 1,7 - 3,0 - 1,9 раза відповідно. Поголів'я великої рогатої худоби зменшилось ще в більшій пропорції - у 5-6 разів.
Однак за середніми показниками приховані більш разючі, які свідчать практично про незворотний занепад сировинної бази заготівель молока на сільськогосподарських підприємствах навіть в останні роки (табл. 2.3).
При цьому значною є кількість господарств, які не мають корів: 197 - у 1999 році, 344 - у 2000, 354 - у 2001 та 433 у 2002 р