Клініко-експериментальне обгрунтування профілактики і консервативної терапії тазових перитонеальних спайок у жінок.

розділ 2.2). Формування груп проводилося за прин­ципами рандомізації. Необхідні
умови моделювалися чергуванням впливу аль­теративного та лікувального факторів.
Порівняння проводилося з інтак­тними здоровими тваринами
Усі тварини були розділені на 10 груп:
Перша (І) група (6 щурів) – практично здорові інтактні тварини, які були в
якості контролю.
Друга (ІІ) група (6 щурів) – тварини, яким у перший день експе­ри­мен­ту
внутрішньоочеревинно був введений диметілсульфоксид. У подаль­шому вони не
лікувалися. Евтаназія проводилася на 10 добу експерименту. Дана група була нам
потрібною для вивчення динаміки розвитку асептичного запалення очеревини й
спайкоутворення.
Третя (ІІІ) група (6 щурів) – тварини, яким у перший день експе­ри­менту
внутрішньоочеревинно був введений диметілсульфоксид. У подаль­шо­му вони не
лікувалися. Евтаназія проводилася на 30-у добу експе­ри­мен­ту. Група була
потрібною для вивчення динаміки розвитку віддаленних наслідків асептичного
запалення очеревини й спайкоутворення.
Четверта (IV) група (6 щурів) – група тварин, які отримували купреніл протягом
10 діб з першого дня експерименту. Тварин було евтаназовано на 10?у добу
експерименту. Група була нам потрібною для вивчення безпо­середніх побічних дій
даного препарату.
П’ята (V) група (6 щурів) - група тварин, які отримували купреніл протягом 10
діб з першого дня експерименту. Тварин було евтаназовано на 30?у добу
експерименту. Група була потрібною для вивчення відстрочених побіч­них дій
даного препарату.
Шоста (VI) група (6 щурів) – тварини, яким у перший день експе­ри­мен­ту
внутрішньоочеревинно був введений диметілсульфоксид. З першого дня експерименту
вони отримували купреніл протягом 10 діб. Евтаназія бу­ла здійснена на 10-у
добу експерименту. Група була потрібною для ви­яв­лення особ­ливості
протиспайкової дії купренілу в умовах гострого запаль­­но­го процесу й
активного спайкоутворення.
Сьома (VII) група (6 щурів) – тварини, яким у перший день експе­ри­мен­ту
внутрішньоочеревинно був введений диметілсульфоксид. З першого дня експерименту
вони отримували купреніл протягом 10 діб. Евтаназія на 30-у добу експерименту.
Група була потрібною для виявлення особливостей перебігу періоду нестійкої
ремісії й процесу спайкоутворення у цей час, а також для вивчення відстроченої
протиспайкової дії препарату купреніл.
Восьма (VIIІ) група (6 щурів) – тварини, яким у перший день експе­ри­мен­ту
внутрішньоочеревинно був введений диметілсульфоксид. З першого дня експерименту
вони отримували купреніл протягом 20 діб. Евтаназія була проведена на 30-у добу
експерименту. Група була потрібною для ви­яв­лення особливості протиспайкової
дії даного препарату при більш три­ва­лому зас­тосуванні в умовах гострого
запального процесу й активного спайкоут­ворення.
Дев’ята (ІХ) група (6 щурів) – тварини, яким у перший день екс­пери­мен­ту
внутрішньоочеревинно був введений диметілсульфоксид. Потім була надана
десятиденна перерва. А у подальшому вони отримували купреніл протягом 10 діб.
Евтаназія здійснена на 30-у добу експерименту. Група була потрібною для
вивчення особливості протиспайкової дії купренілу в умовах підгострого
запального процесу на тлі спайок, які утворювалися.
Десята (Х) група (6 щурів) – тварини, яким у перший день експе­ри­менту
внутрішньоочеревинно був введений диметілсульфоксид. Потім була надана
десятиденна перерва. У подальшому вони отримували купреніл протягом 20 діб.
Евтаназія здійснена на 30-у добу експерименту. Група була потрібною для
вивчення особливості протиспайкової дії купренілу при більш тривалому
застосуванні в умовах підгострого запального процесу на тлі утворюючихся
спайок.
Загальний стан тварин першої групи та груп, в яких тварини отри­му­вали лише
купреніл, практично не відрізнявся. У всіх групах, в яких з пер­шого дня було
індуковано запалення очеревини, загальний стан та поведінка значно відрізнялася
від інтактних тварин. Найбільш наявними ці ознаки були у групах, в яких тварини
не отримували лікування. Проявами цього були кволість, зниження рухливої
активності, особливо у перший тиждень експерименту, значне зниження апетиту, що
проявилося у динаміці маси тіла щурів (табл. 3.1).
Починаючи з 10-ї доби спостереження, загальний стан тварин даних груп
поліпшився, що ми вважаємо зв’язаним зі зниженням активності запа­ль­ного
процесу. За два тижні поступово покращився апетит, але ж на момент закінчення
нагляду (на 30-у добу) за тваринами цих груп виявлено, що бажання їсти у них
відрізнялося від такого у щурів І групи, бо вони залишалися менш рухливими; в
цілому у них відмічалися, як правило, недостатні харчові реакції.
Загальний стан тварин, які отримували купреніл з першого дня інду­кованого
запалення (групи VI, VII, VIII), у перші три доби від цього суттєво погіршився,
рівно, як й у тварин ІІІ групи. Але вже на п’яту добу відміч­а­ла­ся тенденція
до поліпшення загальної активності та харчових реакцій. При цьому вже на 20-у
добу за активністю поведінки та харчовими реакціями ці тварини не відрізнялися
від у тварин І групи. Аналіз показав, що швидкість та час поліпшення загального
стану у них не зале­жали від тривалості вве­ден­ня купренілу.
Таблиця 3.1
Динаміка ваги щурів по експериментальних групах (M±m)
Групи
Маса на початок експерименту
Маса на 10-у добу
Маса на 20-у добу
Маса на 30-у добу
I (n=6)
224,1±11,8
238,1±8,4
252,6±8,7
266,3±8,4
II (n=6)
238,8±14,3
198,4±7,8**
III (n=6)
236,8±9,8
201,2±9,4**
212,6±7,9**
235,3±6,2**
IV (n=6)
231,7±11,5
236,7±10,4
V (n=6)
228,9±13,8
236,9±11,7
254,6±7,8
261,7±7,9
VI (n=6)
240,0±12,4
227,4±9,7
VI