РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ
2.1. Організаційні та психолого-педагогічні умови як засіб удосконалення самостійної пізнавальної діяльності учнів
на уроках географії
Дослідно-експериментальна робота дає можливість сформулювати педагогічні умови ефективності формування географічних знань учнів. Під педагогічними умовами розуміємо такі умови, від яких залежить успішність, ефективність досягнення мети навчально процесу. Учень - особистість, індивідуальність, а це вимагає змін поглядів у суспільстві на його навчання, виховання, можливості його росту та захист.
Перед усім необхідно проаналізувати поняття "умови". "Умова" (обставина, ситуація) складає сукупність чинників, що впливають на що-небудь, кого-небудь, створюють середовище, у якому відбувається процес. Це поняття стосується більш постійних чинників суспільного, побутового, прикладного та іншого оточення. Тому воно є більш точним, ніж "обставина", "ситуація".
"Умова", як філософська категорія, виражає ставлення предмета до оточуючих його явищ, без яких він існувати не може. Безпосередньо предмет виступає як дещо зумовлене, а умова - як відносно зовнішня багатомірність об'єктивного світу. На відміну від причини, що безпосередньо породжує те чи інше явище чи процес, умова складає середовище, в якому останнє виникає, існує, розвивається [208].
Ю. К. Бабанський [7] зазначав, що умови, які самі не є причиною подій, у той же час посилюють чи послабляють наслідки тієї чи іншої дії. З цих позицій можна визначити педагогічні умови як чинники, обставини, від яких залежить ефективність функціонування даної педагогічної системи.
Таким чином, характеристика педагогічних умов ефективності пізнавальної діяльності учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл включає в себе аналіз головних чинників, обставин, які забезпечують і посилюють результативність навчальних впливів для досягнення цієї мети.
Аналіз результатів експериментального дослідження педагогічних умов підвищення виховного впливу на учнів, є:
1) взаємозв'язок усіх видів навчально-виховної діяльності школи, координованість усіх виховних впливів, чітка організація життя учнівського колективу;
2) проектування всіх напрямів діяльності для кожного учня, враховуючи їхні вікові, індивідуальні особливості, інтереси, вподобання, здібності та можливості;
3) творча взаємодія вчителя й учня, що виражається в гуманному, довірчому ставленні, у їхньому взаєморозумінні щодо усіх колективних справ;
4) спрямованість діяльності на загальнолюдські цінності; забезпечення впевненості учня в процесі навчання.
Ефективність впливу пізнавальних здібностей на формування навчально-пізнавальної активності учнів детермінована забезпеченням основної педагогічної умови - своєчасна діагностика та цілеспрямований розвиток пізнавальних здібностей учнів як при оволодінні навчальним матеріалом, так і шляхом тренування, використання спеціальних практичних завдань.
При уточненні психологічних механізмів формування самостійної діяльності в результаті дослідження встановлено, що на розвиток пізнавальних потреб, мотивів та цілей навчання учнів значний вплив має позитивний результат навчально-пізнавальної діяльності.
Результати дослідження свідчать, що зміст навчального матеріалу виступає як важливий чинник формування пізнавальної активності учнів. Встановлено, що при відборі та структуруванні змісту навчального матеріалу необхідно врахувати об'єктивні дидактичні умови, які викликають утруднення під час навчання.
В ході дослідження визначено систему пізнавальних умінь і навичок, які необхідно формувати в учнів для забезпечення поетапного розвитку їх самостійної пізнавальної діяльності. Процес поетапного формування психолого-педагогічних умов в учнів 6-8 класів зображено на схемі (рис. 2.1)
Системоутворюючим фактором цього процесу є педагогічна діяльність учителя. На початкових етапах навчання викладач сам діагностує пізнавальні можливості учнів, визначаючи кількість сформованих у них пізнавальних умінь та навичок, починаючи з умінь репродуктивного характеру. Потім аналізуються передбачені для вивчення об'єкти за наявністю в них утруднених ознак для вивчення та визначаються пізнавальні уміння, які повинні бути сформовані для забезпечення свідомого засвоєння навчального матеріалу.
Існує декілька класифікацій діяльності. В їх основу дослідниками покладено ознаки, що відображують багатогранність сторін цього феномена. Класифікацію самостійної пізнавальної діяльності учнів відображено на схемі (рис. 2.2).
На схемі виділено діяльність за рівнями:
- самостійності: репродуктивна (виконавчу) і творча;
- за змістом: практична і теоретична;
- за формами: індивідуальна і колективна.
Зважаючи на те, що у дослідженні ми розглядаємо самостійну пізнавальну діяльність як джерело стимуляції здобуття глибоких, стійких
Рис. 2.1 Етапи формування психолого-педагогічних умов у учнів
Рис. 2.2 Класифікація самостійної пізнавальної діяльності учнів
географічних знань.
Формування самостійності учнів - важливий показник пізнання, а пізнання - це процес відображення людиною дійсності. Пізнання, спрямоване на суб'єкт, який пізнає, становить специфічну форму пізнання - самопізнання [154].
Ми поділяємо думку вчених (М.О. Данилов, П.І. Підкасистий, Н.Половникова, О.Я. Савченко, О.Г. Ярошенко), які розглядають наукову проблему са