РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧОЇ ЛОГІСТИКИ ПРИ БЕЗПЕРЕРВНОМУ
ХАРАКТЕРІ ВИРОБНИЦТВА
2.1. Дослідження систем управління промисловим підприємством з безперервним
характером виробництва
Говорячи про теоретичні аспекти побудови внутрішньовиробничої логістичної
системи промислового підприємства з безперервним характером виробництва, слід
зазначити вимоги, що пред’являються до управління внутрішньовиробничими
потоками на коксохімічних підприємствах в сучасних умовах.
За відсутності жорсткого плану зверху і вільних цінах, відправним параметром
організації управління внутрішньовиробничими потоками і планування виробничої
програми є показник «об’єм продажу» наступного року. Цей показник формується за
рахунок об’ємів договорів із споживачами і об’ємів очікуваної реалізації,
неоформленими договорами. Показник «об’єм продажів» визначається за початковий
період планування – рік, квартал, місяць [75]. Виходячи з його величини
підприємство повинне визначити об’єм випуску продукції в асортиментному розрізі
і економічно обґрунтовану величину витрат, необхідну в планованому періоді для
виробництва і реалізації цієї кількості продукції.
Проте, на практиці, управління виробничо-господарською діяльністю промислового
підприємства є доволі складним, коштовним і трудомістким процесом. Крім того,
як вже наголошувалося вище, нерідко виникає необхідність коректування ряду
показників, розрахованих перед початком звітного періоду тому що чинники, що
впливають на витрати і результати виробництва, такі як ціна на сировину і
продукцію схильні до значних коливань навіть в короткостроковому періоді (на
який складається план). Це пов’язано із співвідношенням попиту і пропозиції.
Так, наприклад, наслідком зменшення попиту на якій-небудь з видів продукції, що
випускається підприємством, може з’явитися рішення керівництва про зниження
об’ємів його випуску, тобто зміни виробничої програми. Це вимагатиме і
перерахунку більшості економічних показників, що характеризують роботу
підприємства: фонду заробітної платні, витрат на ПММ, величини планованого
прибутку і т.д. До такого ж результату призведе зміна інших зовнішніх чинників:
ставок тарифів на сировину, податків, штрафів, відстані перевезення, якісного
складу сировини і т.д.
Сучасні тенденції в області управління внутрішньовиробничими потоками сировини
і матеріалів передбачають відхід від жорстких детальних планів і перехід до
гнучких, мобільних, зручних в роботі і наочних планів, що дозволяють швидко
здійснити необхідні коректування і розрахунки з урахуванням природних,
економічних, технологічних та інших умов, що змінюються. Очевидно, що в
ринкових умовах у підприємств не буде у розпорядженні декількох місяців на
проведення планових розрахунків, як це мало місце в умовах
адміністративно-командної економіки.
Використовуючи традиційні методи, проблематично в короткі терміни скласти
збалансований, внутрішньо злагоджений план управління внутрішньовиробничими
потоками і виробничо-господарської діяльності промислового підприємства. Ще
складніше вносити в нього необхідні корективи.
Крім цього, «ручне» планування чревате появою різних помилок, неточностей,
неузгодженістю показників. Також слід зазначити, що вживані на більшості
коксохімічних підприємств методи управління і планування внутрішньовиробничих
потоків будуються лише на знаннях і інтуїції конкретних виконавців і спираються
на використовування значної кількості документів, які в переважній масі
відображають лише інтенсивність матеріальних потоків.
Аналітичні ж рішення, як доводять дослідження, приймаються на основі 10-15% від
цієї маси документів [133]. Управління внутрішньовиробничими потоками «уручну»
часто виявляється незадовільним внаслідок того, що сумісний вплив безлічі
чинників на результати і витрати підприємства важко, а іноді і просто неможливо
спрогнозувати.
Слідством цього є великі скупчення напівфабрикатів і готової продукції на
складах, недостатнє завантаження устаткування, неузгодженість в русі
матеріальних, інформаційних, фінансових потоків і т.п.
Крім проблем об’єктивного характеру, існує ряд специфічних особливостей
коксохімічного виробництва, які ускладнюють процес управління
внутрішньовиробничими потоками і які обов’язково необхідно враховувати.
Так, коксохімічні підприємства характеризуються наявністю суміщеної пропозиції,
тобто одночасного виробництва в ході одного технологічного процесу декількох
видів продукції, які мають різну ринкову ціну.
Це явище має місце на різних етапах процесу переробки коксохімічної сировини.
Так, згідно діючому технологічному процесу, виробник коксохімічної продукції не
може відразу перейти до виробництва продукції, що знаходиться в кінці
технологічного ланцюжка, навіть якщо вона найбільш ефективна з економічної
точки зору.
Таким чином, виробники коксохімічної продукції, паралельно з коксом, який є
основним технологічним продуктом, виготовляють цілий ряд інших продуктів.
Отже, на подальших технологічних операціях складається аналогічна ситуація. При
виробництві коксу виготовляються і менш цінні його сорти – коксовий горіх і
коксовий дріб‘язок. При виробництві хімічної продукції відбувається формування
фракційного складу кінцевих виробів залежно від якості і кількості вмісту в них
вуглеводневих речовин.
Причому, наперед передбачити фінансовий результат від реалізації всього
запланованого асортименту продукції вкрай важко.
Наприклад, у керівництва коксохімічного підприємства з’явилася можливість
реалізувати на ринку додаткову кількість толуолу. Для того, щоб виготовити
толуол, необхідно заготовити певну кількість бензо
- Київ+380960830922