РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЛІКУВАННЯ
2.1. Матеріали і методи досліджень
Для вирішення поставлених задач, з метою розробки нових методів
відновлювального лікування хворих після холецистектомії з приводу жовчокам’яної
хвороби, вивчалась терапевтична ефективність різних методів фізіотерапії
(ДМХ-терапія на ділянку правого підребір’я, ДМХ-терапія на ділянку щитовидної
залози, СМС-терапія на ділянку епігастрія) у 113 хворих із залученням у
патологічний процес шлунку та дванадцятипалої кишки та прихованими порушеннями
вуглеводного обміну, що знаходились на лікуванні в Одеському
гастроентерологічному санаторії ім. Горького ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”.
У роботі застосовувалися методи клінічного спостереження, проводились загальний
аналіз крові, сечі, вивчення стану гепатобіліарної системи, підшлункової
залози, гастродуоденальної системи, у тому числі ступень засіменіння слизової
оболонки шлунку мікроорганізмом Helicobacter pylori, стан вуглеводного обміну
та стану деяких показників імунної системи організму.
Методи клінічного спостереження включали дослідження в динамиці клінічного
перебігу захворювання, тобто оцінювалась ступень вирадженості больового,
диспептичного, астеновегетативного синдромів на основі вивчення суб’єктивних та
об’єктивних ознак захворювання.
Біохімічні лабораторні тести дозволяють підтвердити або виключити ушкодження
печінки, судити про його важкість, робити висновок щодо функціонального стану
органу [100]. Пигментну функцію вивчали шляхом визначення некон’югованого та
кон’югованого білірубіну сироваткі крові засобом L.Jenderassik, Al.Cleghorn
(1937). Ферментоутворюючя функція печінкі досліджувалась шляхом визначення
активності основних ферментів. З індикаторних ферментів визначали
аланінамінотрансферазу (АлАТ) та аспартатамінотрансферазу (АсАТ) за методом
Reintman, Francel (1946). Белковоутворююча функція печінкі вивчалася за
допомогою визначання загального білка в сироватці крові за біуретовою реакцією.
Тимолову пробу досліджували по Huerga, Popper (1949).
Задля характеристики ліпідного обміну вивчали зміст b-ліпопротеідів сироваткі
крові за методом Burstein, Somaille (1956), загальний холестерин сироватки
крові за методом Ilca (1962), заснованого на кольоровій реакції на холестерин
сироватки за методом Либермана-Бурхарда., тригліцериди за методом Fletcher
(1968).
Нормальними рахували наступні величини біохімічних показників функціонального
стану печінкі, визначені у сироватці крові у 30 здорових осіб: білірубін
загальний – 1,7-20,5 мкмоль/л, білірубін прямий – 1/3 від загального,
активність АлАТ – 0,1-0,68 ммоль/(ч..л.), активність АсАТ – 0,1-0,45
ммоль/(ч.л.), загальний білок – 65-85 г/л, показник тимолового помутніння – 0-4
од., b-ліпопротеіди – 35-55 од., загальний холестерин – 3,6-5,2 ммоль/л,
тригліцериди – 0,5-1,3 ммоль/л.
Біохімічним показником функціонального стану підшлункової залози, а саме її
екзокриної функції, є a-амілаза крові, рівень якої вивчався за допомогою
амілокластичного метода Каравея [36]. Нормальним рахували рівень a-амілази –
12-32 г/(ч · л.).
Всім хворим при надходженні та при виписці з санаторію здійснювали
ультразвукове дослідження підшлункової залози (за допомогою апарату ALOCA 260),
яке виявляється одним з найбільш доступних та розповсюджених у клинічній
практиці методів диагностики у панкреатології [63]. При цьому визначали розміри
органу, характер меж залози, оцінювали її ехогеність та ехоструктуру.
Нормальними рахували розміри: голівка – до 30 мм, тіло – до 20 мм, хвіст до 28
мм. Щільність тканини залози, тобто ехогенність, порівнювали з щільністю лівої
долі печінки, які у нормі повинні співпадати чи тканина ПЗ повинна бути
декілька щільніше.
Окрім того обов’язково проводилося копрологічне дослідження, яке дозволяє
оцінити функціональний стан органів травлення. У нашій роботі було досліджено
перетравлюючу спроможність секрету підшлункової залози за показниками стеатореї
та амілореї та функцію жовчовиділення за наявністю жирних кислот у калі.
Дослідження проводили за методикою [99]. Задля отримання достовірного
результату копроскопії, досліджували свіжовиділений кал, який був отриманий за
одну дефекацію, не містив патологічних домішок (сеча, виділення статевих
органів), був зібраний у чистий скляний або пластиковий посуд.
Характери слизової оболонки стравоходу, шлунку та ДПК, активність процесів
кислотоутворення вивчалась за даними інтрагастральної рН-метрії та
езофагогастродуоденоскопії, яка надає уявлення про моторно-евакуаторну функцію
та репаративні процеси у ГДС. Також у хворих визначалась ступень контамінації
слизової оболонки Helicobacter pylori. Наявність у слизовій оболонці
антрального відділу шлунку та ДПК бактерій Helicobacter pylori визначали
методом бактеріоскопії мазков-відбитків біоптатів тканини шлунку (забарвлення
за Романовським-Гімза). Біоптати (3 або 4 біоптата) брали з тіла, антрального
відділу шлунку та ДПК. Задля стандартизації результатів виділяли 3 ступеня
інфікованості за критеріями Л.І Аруїна: 1) слабка ступень (+) – до 20 мікробних
тіл у полі зору при ґ 630; 2) середня ступень (++) – до 50 мікробних тіл; 3)
висока ступень (+++) – більш 50 мікробних тіл у полі зору [9].
Кислотоутворююча функція шлунку оцінювалась за допомогою сучасної оригинальної
експрес-методики комп’ютерної внутрішньошлункової рН-метрії, яка була
запропонована та розроблена професором В.Н.Чернобровим та дозволяє проводити
рН-метрію стравоходу, шлунку та 12-ті палої кишки. Регістрація
внутрішньошлункового рН здійснюється вдовж каналу шлунку («по гл
- Київ+380960830922