Ви є тут

Конструктивні та деструктивні функції гендерних стереотипів.

Автор: 
Вілкова Олена Юріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001185
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Виникнення та функціонування гендерних стереотипів в сучасному суспільстві
2.1. Соціальне явище гендерного стереотипу: процес формування та наслідки
відтворення.
Кінець ХХ – початок ХХІ ст. характеризуються активними змінами у світі. Був
зруйнований розподіл на дві соціально-економічні системи, що існував довгий
час, по-новому постає питання про регулювання відносин між всіма країнами в
економічній, політичній, культурній сферах, створені принципово нові засоби
зв’язку та обробки інформації. Світ достатньо швидко переходить до принципово
відмінної системи взаємодії із природнім середовищем та із матеріальною та
духовною культурою, що формувалася на протязі тисячоліть. Темпи змін майже всіх
сфер життєдіяльності людей стали настільки швидкими, що вони потребують якісно
іншої системи свідомості, поведінки індивідів та різних соціальних спільнот. Це
нове середовище, соціальна реальність яка вимагає від людей інших засобів
стійкого відтворення їх відносин із оточуючим природнім та штучним світом.
Процес відтворення пов’язують із таким явищем, як стереотипи людської
життєдіяльності. Це поняття було введене в 20 роки ХХ ст. та спочатку
трактувалося як негативна характеристика свідомості окремих індивідів, які
керуються застарілими уявленнями. Тому стереотип розглядався науковцями як
явище, яке необхідно подолати в результаті пристосування людини до нових умов,
змін які відбуваються у суспільному житті.
Більш ретельні дослідження довели, що стереотип несе в собі глибинні
характеристики та є важливим фактором детермінації життєдіяльності як окремих
індивідів, так і спільнот1
[1 Див.: Бугайов А.Х. Социально-психологический стереотип как элемент познания
// Знание: семантика и прагматика. Фрунзе, 1991. С.54 - 61.; Балицкий А.Г.
,Сабурова Л.А. Социальные стереотипы и социальная самореализация // Философия
истории: диалог культур. М., 1989. С.13-15. ].
Стереотипні поняття, оцінки, категорії, закріплені у громадській свідомості,
являють собою відображення загальних, повторюваних рис, явищ оточуючої
дійсності. Формуючись в процесі постійного врівноваження соціального організму
із середовищем, стереотипи являють собою основу людської поведінки – стабільну
за формою та динамічну за змістом.
Важливу роль соціальні стереотипи відіграють в процесі пізнання. Сприйняття
середовища це завжди мета, але разом з тим воно має вибірковий характер, що
пов’язано із психологією людського пізнання. Не будучи наділеною властивістю
стереотипізації, людина не матиме можливості зберегти цілісність сприйняття у
висхідному потоці інформації. Цю можливість забезпечує властивість людської
істоти створювати узагальнені уявлення про оточуючий світ, які формуються на
основі попереднього досвіду та нових знань.
Стереотип традиційно трактується різними дослідниками як шаблон, схема, на
основі якої індивід здійснює певну діяльність. Саме так розумів його У.
Ліппман, який в середині 20-х років ввів це поняття для характеристики
особливостей масової свідомості. Він розглядав стереотип як впорядковану,
схематичну, детерміновану культурою “картинку” світу у свідомості людини2
[2 Див.: Меренков А.В. Социология стереотипов., Екатеринбург: Изд-во Урал.
ун-та, 2001.С. 8]. Ним виокремлюється, перш за все, така характеристика
стереотипу як бути кліше, схемою яка детермінує конкретні види людської
життєдіяльності. Ці схеми визначають спрямованість та зміст не лише свідомості
але й поведінки індивідів.
В результаті досягається висока стійкість у сприйнятті, осягненні реальності та
здійсненні практичних дій, що дозволяє людині швидко долучитися до різної
роботи навіть не завжди досягаючи бажаного результату. Це відбувається з тієї
причини, що в стереотипі деякою мірою спотворюється дійсність, оскільки
фіксуються лише деякі її стійкі елементи. І.Кон трактує стереотип в такому
сенсі “стандартизований, спрощений образ якогось явища... Це схема, яка не лише
фіксує риси якихось явищ, але й містить їх емоційну оцінку”1
[1 Див.: Кон И. Социология личности. М., 1967. С.11. ].
У дослідженнях виокремлюють декілька рівнів людських стереотипів: біологічний,
психічний та соціальний. Перший відображається у схемах реакцій опору, окремих
кліткових утворень та органів, на негативний вплив зовнішнього середовища та
здатності забезпечити нормальне функціонування організму.
Другий рівень стереотипів – це програми діяльності свідомості та підсвідомості.
Генетичним шляхом передаються основні схеми психічного реагування на той чи
інший вплив умов життя індивіда.
Соціальні стереотипи, що виникають в результаті сумісної діяльності людей по
перетворенню оточуючого світу, у своїх конкретних проявах детермінуються
біологічною та психічною схильністю до певних видів людської діяльності, що
позначається терміном “нахил”. При цьому, частіше, мова йде про яскраві прояви
природного начала.
Соціальний стереотип утворюється в результаті якісного перетворення заданих
природою стереотипів реагування на вплив зовнішнього середовища. Мається на
увазі, що всі живі організми відрізняються від неживих систем тим, що володіють
певною власною активністю, характер якої не є довільним, а здійснюється за
конкретними програмами – це певний шаблон, схема взаємодій як окремих клітин
між собою, так і всього організму із оточуючим світом. Наявність програми є
важливим фактором, що визначає відтворення живого, оскільки вона закладає
внутрішню активність організму, яка забезпечує його збереження. Стійкість
програм життєдіяльності організмів обумовлено тим, що зовнішнє середовище
існування носить стабільний характер.
Це дозволяє говорити про те, що по-перше, соціальний вплив може п