РОЗДІЛ 2
ПРИНЦИПИ УСНОСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
2.1. Поняття, значення, зміст та нормативне вираження принципу усності на
різних стадіях цивільного процесу
У процесуальній літературі багато висловлено різних думок щодо принципів
процесуального права. Так, одні автори вважають, що принципами процесуального
права є основні засади організації і діяльності суду [40, с. 25]. Інші автори
вважають, що принципи – це загальні положення, яким відповідають окремі правові
інститути, в яких ці основні принципи і закріплені [41, с. 26 ]. На думку
інших, принцип цивільного процесуального права – це основоположні правові ідеї,
які визначають зміст цивільних процесуальних норм, які регулюють відправлення
правосуддя у цивільних справах [42, с. 24 ].
Деякі вчені вбачають у принципах відображення політично-правових ідей, погляди
народу на право як соціальну цінність [43, с. 27]. Інші до принципів відносять
основні ідеї і уявлення про суд та правосуддя, які закріплені в цивільному
процесуальному праві [44, 45, с. 31, 18]. Врешті-решт є й такі, що зводять
принципи цивільно-процесуального права до положень, що стосуються лише
відправлення правосуддя у цивільних справах і це є особливістю даної галузі
права [46, с. 36].
Отже, різні вчені мають різне уявлення щодо принципів цивільного
процесуального права. Але всіх їх об’єднує одна думка, що це основні (загальні)
ідеї, які застосовуються судом при відправленні правосуддя у цивільних
справах.
Водночас процесуально-правові принципи існують об’єктивно, але відбувається це
лише доти, доки ідеї, уявлення, теоретичні положення не будуть виражені і
закріплені в праві. До цього часу вони не можуть вважатись принципами права,
тому в зв’язку з цим не мають правового значення.
Ми поділяємо ту точку зору більшості процесуалістів, які розуміють під
принципами галузі права сукупність процесуальних правил, за допомогою яких суд
відправляє правосуддя.
Дослідження вчених-процесуалістів щодо поняття принципів цивільного
процесуального права дозволяють виявити ряд ознак у понятті принципів галузі
права. Так, Чечина Н. О., Комаров В. В., Треушніков М. К., Тертишніков В. І.,
Штефан М. Й. в своїх наукових працях довели, що в принципах виражені керівні
політико-правові ідеї, закріплені в нормах права [47, 44, 42, 43, с. 29, 32,
24, 27].
Крім того, не можна не сказати про те, що в принципах конкретної галузі права
знаходять своє вираження принципи, які відносяться і до права в цілому.
Одним із таких принципів є принцип усності. Цей принцип діє з однаковим змістом
не лише в галузі права, а й в інших. Отже, можна стверджувати, що він є
міжгалузевим принципом, оскільки рівною мірою впливає на розгляд справ як в
цивільному, кримінальному, адміністративному, так і в господарському процесі.
Одночасно Тертишніков В. І. не відносить принцип усності до міжгалузевих
принципів, вказуючи на те, що він діє лише в стадії судового розгляду цивільних
справ у суді першої інстанції, оскільки правила про них містяться у главі 4
ЦПК, яка має назву «Судовий розгляд» [44, с. 45 – 46] Він зазначає, що до
міжгалузевих принципів відносяться принципи, які рівною мірою діють і в
цивільному, і в кримінальному судочинстві та в арбітражному (господарському)
процесі [44, с. 45-46].
Треушніков М. К. відносить принцип усності до принципів які характеризують
функціональну діяльність суду по відправленню правосуддя [42, с. 35, 42].
Мусіна В. А., Чечіна М. А., Чечот Д. М. відносять принцип усності, як і
безпосередності, безперервності, диспозитивності в самостійну групу галузевих
принципів, поклавши в основу джерело їх закріплення: «Они представляют собой
правила, конкретизирующие конституционные принципы, их развивающие, содержание
которых изложено в статьях Конституции и в ГПК» [48, с. 44].
Таким чином, віднесення принципу усності до галузевих принципів авторами
аргументувалось тим, що принцип усності має своє закріплення лише в ЦПК.
Водночас даний принцип фактично діє і в господарському процесуальному праві. Це
випливає з аналізу ст. 74 ГПК України. Так, в судовому засіданні суддя не лише
роз’яснює учасникам господарського процесу їх права та обов’язки, але й
заслуховує прокурора, якщо за його заявою порушено справу, представника
позивача і відповідача, експерта та інших осіб, які беруть участь у засіданні.
Ось чому ведення господарського процесу пов’язується з принципом усності, хоча
і зі значною часткою письмових засад, що констатується у ст. 36, 37 ГПК
України.
Передбачає усне спілкування суду із сторонами, їх представниками, свідками,
експертами і ст. 15 проекту Адміністративного процесуального кодексу України
[49, с. 16]. Ця норма закріплює гласність судового процесу, і саме з нею
пов’язується усна, публічна форма спілкування учасників судового процесу.
І лише 6 нового ЦПК України прийнятого 18.03.2004 р. /далі ЦПК/ [50, с. 10]
безпосередньо зазначає, що розгляд справ у всіх судах проводиться усно. Це
положення закону фактично відтворено і в ст. 225 ЦПК 2004 р. – «Порядок
заочного розгляду справ» – та в ст. 4 ЦПК, відповідно до якої справи в суді
апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду
справ у суді першої інстанції [51, с. 12]. На рівні касаційного суду
спілкування між судом і сторонами та іншими учасниками процесу , також
відбувається в усній формі, що фактично закріплено в ст. 333 ЦПК [52, с. 31].
Таким чином, з розширенням правовідносин у державі фактично змінився і зміст
принципу усності, який розширив свій вплив не лише на цивільне процесуальне
право, а й на інші галузі процесуального права, зокрема, адміністративне,
господарське
- Київ+380960830922