Ви є тут

Розвиток виробничих кооперативів в сільському господарстві перехідного періоду.

Автор: 
Бурачек Ігор Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001260
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Стан розвитку виробничИХ коопераТИВІВ
в сільському господарстві
перехідного періоду
2.1. Роль і місце виробничих кооперативів в сільському господарстві України
Перехід України до ринкових відносин вимагає різнопланового реформування всіх
галузей економіки і аграрного сектора в тому числі. Стосовно галузі сільського
господарства, то, насамперед, важливою складовою здійснення аграрних
перетворень є розбудова кооперативного руху на селі [177, с.37]. В сучасних
умовах, що характеризуються експансією посередницького бізнесу, диспаритетом
цін між продукцією сільського господарства і промисловістю, браком кредитних
ресурсів, кваліфікованих кадрів, недорозвиненістю виробничої, ринкової та
соціальної інфраструктур, а також іншого ряду проблем, надзвичайно важко
сільськогосподарському виробнику ефективно керувати власним підприємством. Тому
сільськогосподарська кооперація є одним із шляхів виходу з ситуації, що
склалася, адже дозволяє виробникам сільськогосподарської продукції згуртувати
власні зусилля в напрямку отримання додаткового зиску від підприємницької
діяльності в галузях переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.
З прийняттям у 1997 р. Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”
сільськогосподарська кооперація почала шлях відродження з дотриманням сучасних
принципів кооперації, визнаних міжнародним співтовариством, який спонукає до
створення на селі кооперативів дійсно нового типу.
Так, ст. 4 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” визначає
наступні принципи діяльності сільськогосподарських кооперативів: добровільності
вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної
справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час
прийняття рішень, вільного вибору напрямів та видів діяльності; демократичного
контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку
членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної
організації у її діяльності.
Проте новітній процес створення кооперативного сектора є предметом виникнення
різноманітних дискусій серед науковців, які в основному підтримують розвиток
сільськогосподарської обслуговуючої кооперації і тільки в ній бачать майбутнє.
Щодо розвитку виробничої кооперації, то її розглядають, як безперспективну, що
не заслуговує уваги. Але проблема в тому, що до поняття “сільськогосподарська
виробнича кооперація” всі чомусь відносять лише організаційно-правову форму як
виробничий кооператив, що є зовсім не вірно.
Сучасний розвиток виробничої кооперації в Україні представлений двома рівнями:
первинним та у формі виробничого кооперативу. Перший в Україні є юридично не
зареєстрованим, не має власної господарської форми, і являє собою просту
співпрацю виробників сільськогосподарської продукції у формі різнобічної
допомоги технікою, обладнанням, трудовими ресурсами під час обробітку ґрунту,
збору врожаю, збуту продукції тощо. Слід зазначити, що таке виробниче
кооперування не вимагає від суб’єктів господарювання створення нової юридичної
особи – виробничого кооперативу. Ця діяльність може існувати між двома
приватними підприємствами, приватним підприємством і господарським товариством,
приватним підприємством і виробничим кооперативом, а також іншими комбінаціями
наявних організаційно-правових форм підприємств на селі, які визначені та не
заборонені чинним законодавством України. Щодо економічного аналізу цієї форми
співпраці, то прослідкувати її поширеність та ефективність в Україні
надзвичайно важко, оскільки офіційно в статистичних і бухгалтерських звітах її
не відображають, хоча серед малих підприємств виробниче кооперування значно
поширене.
Іншим рівнем розвитку виробничої кооперації в Україні є горизонтальна
інтеграція. Вона представлена наявністю та функціонуванням виробничих
кооперативів (новітній тип). Ця форма організації передбачає добровільне
об’єднання власності окремих сільськогосподарських виробників з метою отримання
зиску від великомасштабного виробництва за умови відповідності кооперативним
принципам. Крім цього, виробничий кооператив вимагає юридичної реєстрації, як
будь-яке підприємство в Україні.
Виникнення новітнього типу сільськогосподарських виробничих кооперативів
обумовлено докорінними економічними перетвореннями в аграрній сфері економіки
України, зокрема кардинальною зміною відносин власності, плюралізмом вибору
організаційно-правових форм підприємств тощо. Виробничі кооперативи базуються
на персоніфікованих земельних і майнових частках своїх членів, що забезпечує
безперешкодну реалізацію права приватної власності, а саме: вільне призупинення
колективного користування об’єктами приватної власності і вихід з кооперативу
його членів з отриманням їх земельної та майнової частки в натурі.
У фазі активізації аграрної реформи, що почалася з 1999 р.,
сільськогосподарські виробничі кооперативи виявилися найрозповсюдженішою
організаційно-правовою формою новостворених сільськогосподарських формувань
(близько 25 % усіх реформованих підприємств). Їх поширення пояснюється
переважно організаційною подібністю до колишніх колективних
сільськогосподарських підприємств (КСП), прагненням зберегти цілісні майнові
комплекси, виробничу та соціальну інфраструктури, кваліфіковані кадри, а також
здатністю використати переваги великомасштабного виробництва, такі як науково
обґрунтовані сівозміни, спеціалізація і кооперація праці тощо.
Однак в процесі такого реформування відбулися в основному формальні зміни, що
не дали змоги підприємствам подолати недоліки системи колективного
господарювання. Цим поя