Ви є тут

Організаційно-економічні основи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва (за матеріалами Харківської області)

Автор: 
Шабінський Олександр Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U000016
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА
І РІВНЯ ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1. Характеристика економічного стану сільськогосподарського
виробництва у Харківській області
За останні роки здійснюється реформування традиційних організаційно-правових форм господарювання в агропромисловому комплексі України. Правовою основою для реформування колгоспів, радгоспів, міжгосподарських підприємств і організацій, агропромислових комбінатів і об'єднань явилися закони, укази, урядові постанови і інші нормативно-правові документи України [91-100]. Об'єктом наших досліджень були взяті господарства Харківської області в цілому і Куп'янського району зокрема, який репрезентативно представляє основні макро- і мікроекономічні тенденції ринкового трансформування АПК. Схема району показана в додатку А. У відповідності з Указом президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3.12.99 №1529/99 всі колективні сільськогосподарські підприємства Куп'янського району були в 2000 р. реформовані в приватні, акціонерні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю і ін. (дод. Б).
За даними Харківського обласного управління статистики на початок 2000 року в області нараховувалося 537 колективних, міжгосподарських сільськогосподарських підприємств та держгоспів і 1096 селянських (фермерських) господарств, тоді як станом на 1 січня 1991 року їх було відповідно 579 і 13; створено нових формувань - 78, в тому числі: акціонерних товариств - 51, агрофірм - 14, товариств з обмеженою відповідальністю - 5, приватно-орендних господарств - 6, сільськогосподарських кооперативів - 2. Дані про реформування недержавних сільськогосподарських підприємств по районах Харківської області приведені в додатку Є [101, 102].
За роки реформ в Харківській області чисельність селянських (фермерських) господарств збільшилася на 1083, точніше сказати, вони були створені за роки реформ. При цьому середній розмір земельної ділянки в розрахунку на одне господарство збільшився з 30 до 44 га [103].
Нові форми господарювання на селі були організовані головним чином на основі реорганізації колгоспів і радгоспів. Це посилювало створення селянських (фермерських) господарств, процес кооперативного руху в сільському господарстві, розукрупнення великих організаційно-виробничих структур.
Динаміка товаровиробників в аграрному секторі України в цілому за останні роки теж змінилася. Про це свідчать дані додатку Ж.
Приведені дані свідчать про те, що поступово зменшується кількість державних сільськогосподарських підприємств на Україні і станом на 1 січня 2000 р. їх питома вага в загальній структурі складала всього 5%. Необхідно відмітити, що кількість колективних сільськогосподарських підприємств зростала на протязі останніх десяти років в основному за рахунок зменшення держгоспів. Особливу увагу привертає різке збільшення селянських (фермерських) господарств - їх кількість за досліджуваний період зросла в Україні майже в 5 разів. Повільно, на наш погляд, збільшується кількість акціонерних товариств в сільському господарстві України [103].
В Східному економічному регіоні України сільське господарство Харківської області займає видне місце; обсяг валової продукції сільського господарства, вироблений всіма категоріями господарств області (в порівнянних цінах 1996 р.) в 1990 р. склав 2550,6 тис. грн., в 1995 р. - 1670,1, а в 1997, 1998 і 1999 роках відповідно 1573,9, 1294,8 і 1278,9 тис. грн.
Зміни в структурі товаровиробників, про що було сказано вище, впливають на структуру земельної прощі по землекористувачах і власниках в сільському господарстві АПК. Дуже великі зміни відбулися за останні роки в розподілі сільськогосподарських угідь колективних сільськогосподарських підприємств Харківської області. Тільки за 2 останні роки загальна площа сільськогосподарських угідь в суспільному секторі зменшилася на 7 тис. га (додаток З). Наведені дані показують, що тільки за два роки (1998 і 1999) площа ріллі, наприклад, в Первомайському районі скоротилася на 3 тис. га, а в Вовчанському, Лозівському, Нововодолазькому, Харківському і ін. - на 2 га в кожному. Розподіл земельної площі по землекористувачах і власниках в межах України показаний в додатку И [101-102].
Як бачимо, в основному земля обробляється колективними господарствами, які мають в своєму розпорядженні майже 70% ріллі від загальної її площі. Акціонерні товариства користуються невеликою площею землі в порівнянні з іншими товаровиробниками - близько 8% ріллі від її загальної площі. В розпорядженні громадян знаходиться майже біля 15% ріллі, але вони виробляють понад 50% загальної кількості тваринницької продукції, 80% свинини, до 90% овочів, фруктів і картоплі.
Зменшення земельної площі в суспільному секторі економіки обумовило зменшення посівних площ основних сільськогосподарських культур. За даними Харківського обласного управління статистики, розміри посівних площ основних сільськогосподарських культур в різних категоріях господарств області, такі (дод. І).
Дані аналізу динаміки загальної посівної площі у всіх категоріях господарств Харківської області за останні 10 років, свідчать про чітку тенденцію до її зменшення. Якщо в 1990 р. вона становила 1818,6 тис. га, то в 1999 р. - вже 1486,4 тис. га, що майже на 20% менше, а в порівнянні з 1998 р. посівні площі сільськогосподарських культур у всіх агроформуваннях області зменшилися в 1999 р. на 9,7%. При цьому посівні площі, зайняті під зерновими культурами, зменшилися в 1999 р. в порівнянні з 1990 і 1998 рр. відповідно на 16,5 і 12,4%. Набагато меншими стали посівні площі кормових культур, що не може негативно не впливати на розвиток тваринницької галузі. Якщо в 1990 р. під цими культурами було зайнято майже 700 тис. га, то в 1999 р. - тільки 416,4 тис. га, тобто на 39,7% менше. Незначне збільшення посівних площ під технічними культурами пояснюється збільшенням посівів соняшнику.
Скорочення посівних площ сільськогосп