РОЗДІЛ 2
ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал і методи досліджень
2.1.1. Час, об’єм, методичні схеми і умови проведення експериментальних робіт
З метою вивчення м’ясних якостей свиней різних генотипів у залежності від їх
передзабійної живої маси в умовах експериментальної бази дослідного
господарства Інституту свинарства ім. О.В.Квасницького УААН протягом 2000-2003
років було проведено ряд науково-господарських дослідів.
Для виконання запланованих досліджень було використано 6 генотипів свиней
різного напрямку продуктивності:
І - велика біла порода (ВБ);
ІІ - українська степова біла порода (УСБ);
ІІІ - велика чорна порода (ВЧ);
ІV- миргородська порода (М);
V - полтавська м’ясна порода (ПМ);
VI - червоно-поясна спеціалізована лінія (ЧПСЛ).
В якості контролю були використані тварини великої білої породи. Дослідами
передбачалось порівняльне вивчення продуктивних якостей і деяких біологічних
особливостей їх при чистопородному розведенні, схрещуванні та породно-лінійній
гібридизації.
Для науково-господарських експериментів було проведено дві серії дослідів за
методичною схемою представленою в таблицях 2.1 та 2.2.
Для першої серії досліджень за принципом аналогів було виділено по 12 свинок
кожного генотипу. При досягненні живої маси 125-130 кг їх спаровували з
чистопородними кнурами відповідних генотипів. Після оцінки репродуктивних
якостей від них було відібрано для вирощування по 10 свинок та по 10 голів
молодняку для контрольної відгодівлі середньою живою масою 30 кг.
Таблиця 2.1
Науково-методична схема І серії дослідів
Піддослідні
групи
Порода і породність
Кількість, гол.
Відібрано, гол.
Забійна маса тварин, гол.
матки
кнури
ремонтних
свинок
відгодівля
свиноматки
кнури
100 кг
125 кг
ВБ
ВБ
10
2-3
12
10
ІІ
УСБ
УСБ
10
2-3
12
10
ІІІ
ВЧ
ВЧ
10
2-3
12
10
ІV
10
2-3
12
10
ПМ
ПМ
10
2-3
12
10
VI
ЧПСЛ
ЧПСЛ
10
2-3
12
10
Таблиця 2.2
Науково-методична схема ІІ серії дослідів
Піддослідні
групи
Порода і породність
Кількість, гол.
Відібрано, гол.
Забійна маса тварин, гол.
матки
кнури
ремонтних
свинок
відгодівля
свиноматки
кнури
100 кг
125 кг
ВБ
ВБ
10
2-3
10
ІІ
ВБ
ВЧ
10
2-3
10
ІІІ
ВБ
ПМ
10
2-3
10
ІV
ВБ
ЧПСЛ
10
2-3
10
ПМ
ЧПСЛ
10
2-3
10
VI
ЧПСЛ
ПМ
10
2-3
10
Організацією другої серії дослідів проведено порівняльне вивчення зоотехнічних
і біологічних показників тварин від різних поєднань та порівнянні з контролем.
Для цього свинок з контрольного вирощування, при досягненні живої маси 125-130
кг спаровували з кнурами запланованих генотипів.
Одержаний молодняк різного походження, відповідно до схеми досліду, також було
поставлено на контрольну відгодівлю. При досягненні ними передбаченої живої
маси по 5 голів забили з розробкою і обвалкою правих напівтуш.
Годівлю поросят-сисунів проводили за нормами розробленими Полтавським
інститутом свинарства ім О.В. Квасницького УААН. Протягом всього періоду
дослідів тварини утримувалися по 1, 2 і 4 голови в станку в залежності від
технологічних вимог та необхідності проведення відповідних досліджень.
Для І серії дослідів використовували комбікорм, що виготовлявся на
Миронівському ХПК за рецептом К-55. Склад кормосуміші наведено в табл.2.3.
Таблиця 2.3
Склад та поживність кормбікорму за рецептом К-55 (І серія)
Рецепт, %
Співвідношення, %
Кукурудза
15
Ячмінь
29,5
Овес
20
Просо
14
Кормосуміш
20
Вапно
1,0
Сіль
0,5
В 1 кг корму міститься:
Кормових одиниць
1,12
Сирий протеїн, г
123
Сира клітковина, %
50
Перетравний протеїн, г
98
В другій серії досліджень піддослідних тварин годували кормами власного
виробництва. Свиням згодовували сухі кормосуміші, склад яких наведено в таблиці
2.4.
Таблиця 2.4
Склад та поживність кормосуміші (ІІ серія)
Рецепт, %
Співвідношення, %
Кукурудза
13,5
Ячмінь
15
Овес
30
Зерновідходи (пшениці)
10
Зерносуміш
30
Вапно
1,0
Сіль
0,5
В 1 кг корму міститься:
Кормових одиниць
1,05
Сирий протеїн, г
110
Сира клітковина, %
60
Перетравний протеїн, г
90
Тварин годували двічі на добу. Раціони складали згідно існуючих норм годівлі з
урахуванням живої маси, фізіологічного стану та продуктивності тварин. Облік
згодованих кормів проводили шляхом індивідуального та постанкового наважування
з поїданням до „чистого корита”.
2.1.2. Методики досліджень
Продуктивні якості свиноматок в обох серіях дослідів оцінювались за
багатоплідністю (число живих поросят при народженні), великоплідністю (жива
маса поросяти при народженні), середньою масою гнізда при народженні в 45
денному віці та масою 1 поросяти при відлученні.
Відтворювальну здатність свиноматок визначали за комплексом ознак (індекс М.Д.
Березовського, Д.В. Ломако) за формулою[162]:
P= n0+ВГ+2n45+10m0+m45+Z/5+W/10, де (3.1)
Р – комплексний індекс відтворювальної здатності;
n0, n45 - кількість поросят при народженні і відлученні, гол;
ВГ – вирівняність гнізда свиноматок;
m0, m45 – середня жива маса поросят при народженні та відлученні, кг;
Z – збереженість поросят у підсисний період, %;
W – маса гнізда при відлученні.
При досягненні живої маси 30 кг молодняк, згідно схем дослідів було відібрано і
поставлено на контрольну відгодівлю.
На протязі відгодівлі тварин щомісячно зважували, визначали середньодобові,
абсолютні і відносні прирости живої маси. Для визначення динаміки росту
проводили заміри лінійних промірів тіла: довжини тулубу, обхвату грудей за
лопатками, висоти в холці, глибини грудей, напівобхвату заду, обхвату п’ясті.
Ці проміри використовувались для визначення індексів:
Розтягнутості =
Довжина тулуба
х100
- Київ+380960830922