РОЗДІЛ 2.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ
КОМПЕТНЕТНОСТІ ДІТЕЙ-ІНВАЛДІВ У ЦЕНТРАХ
РАННЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Стан сформованості життєвої компетентності дітей-інвалідів
Вирішення такої складної проблеми, як формування життєвої компетентності
дітей-інвалідів передбачає глибоке вивчення існуючої ситуації, пов’язаної з
розвитком цих дітей, умовами їх життя в сім’ї, характером захворювань тощо.
Відомий педагог К.Ушинський підкреслював, що досягти бажаних результатів у
системі освіти і виховання дітей можна лише за умови їх глибокого вивчення та
відповідної оцінки існуючого стану розвитку. Формування життєвої компетентності
дітей-інвалідів у центрах ранньої соціальної реабілітації може бути забезпечене
врахуванням результатів вивчення дітей, аналізу даних, що характеризують зміст
та способи освоєння необхідного їм життєвого досвіду.
З метою послідовного вирішення питання щодо стану сформованості життєвої
компетентності дітей-інвалідів нами визначено наступні завдання
науково-педагогічного пошуку:
розкрити методику діагностування стану сформованості життєвої компетентності
дітей-інвалідів у центрах ранньої соціальної реабілітації;
дослідити рівні сформованості життєвої компетентності дітей-інвалідів;
розкрити основні напрями та зміст корекційної роботи, пов’язаної з формуванням
життєвої компетентності дітей-інвалідів.
Методика діагностування стану сформованості життєвої компетентності
дітей-інвалідів у центрах ранньої соціальної реабілітації. З погляду вчених в
галузі соціальної педагогіки та психології, розглядаючи дитину-інваліда як
особистість, що живе і розвивається у суспільстві, слід зазначити, що самий
перший, послідовний, цілеспрямований, постійний вплив на неї має сім’я. Саме
вона перша дізнається про наявність певних вад, вона – перший помічник, перший
соціальний досвід дитини "Сім’я – найважливіший інститут соціалізації
підростаючих поколінь. Вана являє собою персональне середовище життя і розвитку
дітей..."[194,86] Далі А.В. Мудрик наголошує на вирішальному впливі сім’ї при
формуванні життевої компетентності дитини. "Яку б сторону розвитку дитини ми не
взяли, завжди виявиться, що вирішальну роль у його ефективності на тому чи
іншому віковому етапі грає сім’я" [194,87] А.В. Мудрик стверджує, що саме вона
забезпечує фізичний та емоційний розвиток людини: "...в ранньому дитинстві
сім’я відіграє визначальну роль, яка не може бути компенсована іншими
інститутами соціалізації." [194,87] Сім’я впливає на формування психологічної
статі дитини, відіграє ведучу роль у розумовому розвитку, у оволодінні
соціальними нормами, формує "фундаментальні ціннісні орієнтації".[194,88]
Діагностика стану сформованості життєвої компетентності дітей-інвалідів є
необхідною і важливою ділянкою роботи центрів ранньої соціальної реабілітації.
Ця робота здійснюється на основі вивчення та оцінювання основних напрямів
впливу на розвиток дитини, зокрема:
сімейне оточення;
життєва компетентність дітей з обмеженими можливостями здоров’я;
предметно-просторове оточення дитини.
Для оцінювання сімейного оточення здійснюється скринінг соціального статусу
сім’ї. Це кропіткий і тривалий процес, який передбачає всебічний збір
інформації про стан сім’ї, опитування батьків, родичів, медичних працівників,
які опікуються дитиною та аналіз отриманих даних. Визначення соціального
статусу сім’ї складається з відомостей про членів сім’ї, які мають
безпосередній вплив на розвиток дитини та матеріально-побутових умов, в яких
проживає дитина. При визначенні соціального статусу сім’ї увага звертається на
те, скільки часу приділяють члени сім’ї дитині, хто з них є значущим дорослим.
Обов’язковою умовою визначення соціального статусу сім’ї є аналіз впливу
інвалідності дитини на психологічний стан родини, сприйняття її оточуючими,
зміни, які відбулися в сім’ї та в її соціальних зв’язках. Крім інформації про
матір та батька (осіб, що їх замінюють) збираються дані про осіб, що проживають
разом з дитиною, та відомості про друзів, знайомих, дальні родичів, сусідів,
тобто осіб, які мають нетривалі стосунки з сім’єю, але позитивно впливають на
неї і в разі необхідності можуть допомогти.
Під час визначення соціального статусу сім’ї збираються дані про її
матеріально-побутові умови, серед яких повинні бути дані про житлові умови,
наявність окремої кімнати для дитини та її облаштування. При цьому аналізується
також інформація, що характеризує внутрішні та зовнішні взаємовідношення в
сім’ї. Розгляд внутрішньо сімейних відносин дозволяє визначити позитивні та
негативні моменти, які впливають на дитину. Особлива увага при цьому
звертається на зміни, які відбулись у сім’ї після народження дитини і
усвідомлення сім’єю її проблем та тих членів сім’ї, які найбільше часу
приділяють дитині, кому дитина довіряє, до кого вона має найбільший потяг.
Аналіз зовнішніх відносин дозволяє визначити ті зміни, які відбулись в оточенні
сім’ї після народження дитини, та як вони вплинули на психологічний та
моральний стан дорослих.
Зазначимо, що під час оприлюднення проблем, що пов’язані з появою в сім’ї
дитини з особливими потребами саме дорослі члени сім’ї зазнають найбільшого
психологічного удару. Дитина ще не усвідомлює свого стану, не розуміє своєї
відмінності, не може порівнювати себе з іншими, що дає їй змогу певний час
знаходитись у заощадливому психологічному режимі. А от сім’ї, близькі дитині
люди отримують психологічний удар і саме вони потребують термінового всебічного
вивчення та дієвої допомоги.
Різноплановість та строкатість сімейних стосунків, різнорівневий матеріальний
та побутовий стан ускладнюють використання ч
- Київ+380960830922