Ви є тут

Державне регулювання економічного розвитку приватних агроформувань в Україні

Автор: 
Кулик Андрій Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U002904
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПРИВАТНИХ АГРОФОРМУВАНЬ
Державне регулювання агропромислового виробництва полягає не тільки в його підтримці, а й у створенні відповідної нормативно-правової бази. Ії необхідність зумовлена тим, що багато з механізмів державного регулювання, характерних для країн з розвиненою економікою, в наших умовах можуть застосовуватися прямо лише там, де вони гармонійно вписуються в систему державного управління аграрним сектором в Україні (див. додаток, рис 2.1). Тому вже з першого року незалежності в Україні планомірно й послідовно проводилася законотворча та нормотворча діяльність усіх гілок влади, що грунтувалася на дослідженнях проблеми в науково-дослідних установах, відомими економістами-аграріями, практиками. Питання державного регулю-вання сільськогосподарського виробництва, стратегії й тактики проведення аграрної реформи в країні стали предметом багатьох наукових праць, симпозіумів, нарад і виставок. Однак, розроблені проекти національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження українського села на 1999 - 2010 роки та низка окремих законопроектів, ще досі потребують їх негайного розгляду Верховною Радою України.
2.1. Правові засади реформування земельних відносин в АПК.
З виникненням приватної власності на землю та засоби її обробітку, а також заснованих на ній приватних агроформувань, з'явилася потреба в державному регулюванні їх діяльності та міжгосподарських зв'язків, забезпеченні їх правового статусу, охорони державою власності. Дослідженню різноманітних сторін поняття права власності на землю присвячені праці відомих учених, правників-аграрників В. Андрейцева, В. Семчика, Н. Титової, В. Янчука та ін., а також правників-цивілістів О. Дзери, Н. Кузнецової, О. Підо-пригори. Однак, незважаючи на значну кількість виконаних досліджень, опублікованих у науковій літературі публікацій і проведених дискусій щодо питання власності та права власності на землю, ця проблема в зв'язку з кардинальними змінами в економіці, зумовленими переходом до ринкових відносин, на сьогодні ще не вирішена остаточно.
Як відомо, власність - економічна категорія, що є проявом економіч-них, правових, політичних, соціальних і психологічних відносин стосовно привласнення матеріальних благ [21, с. 15; 215, с. 412]. У сільському госпо-дарстві України протягом тривалого часу виробничі відносини грунтувалися на суспільній власності - державній та колгоспно-кооперативній. Так, згідно ст. 11 Конституції Української РСР від 20 квітня 1978 р., земля, її надра, води та ліси були у виключній власності держави. Однак, у процесі проведення в країні аграрної та земельної реформ все ширше утверджується приватна власність на землю та інші засоби виробництва: власність державних і колгоспно-кооперативних підприємств перетворилася в приватну власність їхніх працівників і працівників соціальної сфери села. Ці зміни створили, в основному, умови для вільного володіння, користування та розпоряджання власністю колишніх підприємств безпосередньо в інтересах нових власників. Більше того, успішно діють багато приватних агрофірм (підприємств), утворених за кошти та майно фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до Закону України "Про форми власності на землю" від 30.01. 1992 р., Земельного кодексу України від 13.03.92 р. та згідно ст. 78 ч. 3 нового Земельного Кодексу України (надалі ЗК) [114, с.24] земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній і державній власності, причому всі форми власності на землю є ріноправними. Крім того, згідно зі ст. 86 ЗК [114, с. 27] земля може знаходитися у спільній власності - спільній частковій і спільній сумісній (залежно від визначення в цій власності частки кожного з учасників відповідно). Отже, законодавче визнання приватної власності на землю (поряд з державною та колективною) заклало правові засади для широ-кого реформування економічних відносин на селі, для проведення приватизації державного майна та землі. Становлення та формування приватної власності на землю буде залежати в значній мірі й від завершення земельної реформи в Україні [55].
Державна власність на землю, на наш погляд, означає те, що земля належить народові, всьому суспільству, вона не трактується як товар, а її використання здійснюється під керівництвом державних органів. Характер-ною ознакою державного сільськогосподарського підприємства є те, що воно володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, здійснює виробництво на принципах повного господарського розрахунку, забезпечуючи його розвиток і матеріальне стимулювання працівників. Його основною метою є одержання максимального прибутку, досягнення високої окупності авансованого капіталу. Це не суперечить вимогам ринку, але діяльність таких господарств повинна мати й підприємницький характер, особливо при реалізації вільної від державних замовлень продукції. Державне підприємство несе в той же час повну відповідальність за раціональне використання земель і всього виробничого потенціалу.
Колективна власність на землю вказує на те, що земля належить певному колективу (є персоніфікованою власністю), не використовується як товар, але забезпечує виробництво благ для певного кола громадян. Колективна власність відрізняється від державної меншим рівнем усуспільнення. Для неї є характерним те, що працівник не має прямого інтересу до майна чи землі. Колективна власність зустрічається в СГП, які працюють в умовах кооперування, на добровільному співробітництві товаровиробників-власників. Такі агроформування є самостійними, функціонують на принципах підприємництва та самоуправління, вони є юридичними особами, що діють на підставі статуту. Втручання державних органів, органів місцевого самоврядування в їхню діяльність не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
У державних і реформованих СГП кожен працюючий може приватизувати майно та землю, тоді державна чи колективна власність трансформується в приватну власність цих гром