РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУР ПОКЛАДІВ ДЕКОРАТИВНОГО КАМЕНЮ В УМОВАХ ЖИТОМИРЩИНИ
2.1. Особливості геологічної будови Житомирщини та характеристика її мінерально-сировинної бази декоративного каменю
Житомирська область розташована у Північно-Західному структурно-геологічному районі, який охоплює територію, обмежену зі сходу Брусилівським глибинним насувом, з півдня - субширотним Андрушівським розломом, західна і північна границі співпадають з межами Українського кристалічного щита [66].
В геологічному відношенні даний район відповідає Волинському геологічному блоку, на якому виділяють ряд більш дрібних блоків: Бердичівський, Новоград-Волинський, Коростенський та Осницький [46] (рис. 2.1).
На межі Новоград-Волинського та Коростенського блоків біля Центрального (Коростенського) розлому розташований Коростенський інтрузивний плутон, який є областю найбільшого розвитку порід коростенського комплексу. Породи цього комплексу утворюють тут велике і досить складне за своєю будовою інтрузивно-метасоматичне тіло [71]. Його формування пов'язане з розломною (блоковою) тектонікою. В склад Коростенського плутону входить три групи порід, із яких головні - основні (габро-анортизитові) і кислі (граніти) при повному підпорядкованому значенні лужних.
Основні породи в Коростенському плутоні займають майже четверту частину його площі, приблизно 2250 км2, утворюючи чотири масиви (Володарсько-Волинський, Чоповицький, Федорівський і Кривотинський) [71].
Володарсько-Волинський, Кривотинський та Федорівський масиви розташовані на Новоград-Волинському блоці.
Володарсько-Волинський габро-анортозитовий масив головний в плутоні за розмірами, різноманіттям порід, які його складають, і значенням стосовно родовищ корисних копалин. Серед усіх масивів він найбільш диференційований, в складі його порід відомо багато різновидів - від лейкократових анхімономінеральних лабрадоритів до меланократових габро-норитів і ультрамафітових порід) [71].
Федорівський масив має площу, яка не перевищує 80 км2 і складений габро-анортозитами та підпорядкованими їм більш дрібнозернистими габро, габро-норитами і габро-монцонітами, які приурочені до крайових його частин [71].
Кривотинський масив основних порід розташований в північно-західній частині Коростенського плутону, в екзоконтакті з більш древніми породами у вигляді вузької (не більше 3 км) смуги. Загальна площа його не перевищує 35 км2. Масив витягнутий у північно-західному напрямі відповідно до північно-західних структур плутону і вміщуючих порід. З трьох сторін він обрамлений гранітами плутону, а на південному - заході контактує з гнейсо-мігматитовою товщею. Масив складений середньо- і дрібнозернистими габро, габро-норитами [66] і габро-монцонітами, приуроченими до екзоконтактної його частини, а також більш крупнозернистими лейкократовими анортозитами і габро-норито-анортозитами, які розташовані переважно в ендоконтакті з гранітами плутону.
На Коростенському блоці розташований Чоповичський габро-анортозитовий масив. Він займає в Коростенському плутоні велику площу й орієнтований у північно-західному напрямку. Більшу половину масиву складають крупнозернисті габро-норито-анортозити, у яких інколи зустрічаються невеликі тіла анортозитів і лабрадоритів.
Серед порід, які входять до складу плутону, найбільш розвинені граніти, вони поширені на величезній території, що перевищує 7000 км2 [46], і майже з усіх сторін обрамляють масиви основних порід. Граніти в плутоні представлені багатьма різновидами різного віку і генезису. Найбільшою і найважливішою є група гранітів рапаківі. Інші граніти разом із жильними породами гранітного ряду складають незрівнянно менші ділянки і мають підпорядковане значення. Серед гранітів групи рапаківі найпоширеніші рапаківіподібні біотит-амфіболові й амфібол-біотитові. Закономірності в поширенні гранітів групи рапаківі зумовлені їхнім взаємозв'язком з масивами основних порід. Так на безпосередніх контактах з основними породами крайових частин габро-анортозитових масивів розвинені переважно зеленувато-темно-сірі дрібноовоїдні біотит-амфіболові з олівіном і піроксеном граніти, які в міру віддалення від контакту поступово змінюються середньоовоїдними біотит-амфіболовими, а потім слабопорфіроподібними і рівномірнозернистими амфібол-біотитовими і біотитовими різновидами.
Серед гранітів Коростенського плутону, які не відносяться до групи рапаківі, найбільш важливі три різновиди рівномірнозернистих біотитових гранітів, які відрізняються за текстурними особливостями, складом і відносним віком.
Більш древні граніти розвинені на окраїнах плутону, особливо в північно-західній його частині (Новоград-Волинський блок), де вони утворюють досить значний Кишино-Жубровицький масив.
В південно-західній частині розвинені рожево-червоні середньозернисті біотитові граніти Лизниківського масиву. Багато авторів відносить ці граніти до рапаківі.
Серед рапаківіподібних гранітів плутону нерідко зустрічаються сірі та рожево-сірі дрібнозернисті біотитові граніти, які не відносяться до груп рапаківі та приурочені до габро-анортозитових масивів.
Основні характеристики родовищ граніту, розташованих у різних геоструктурних регіонах Житомирської області, наведені у табл. 2.1.
Аналізуючи дані наведені у табл. 2.1, можна зробити висновок, що найбільша пористість і найменша щільність характерні для гранітів, які розташовані у Коростенському блоці.
Окрему групу в Коростенському плутоні складають дайкові породи, представлені різновидами середнього, кислого і основного складів. Дайкові породи пов'язані з тектонічними тріщинами в плутоні, одні з яких приурочені до потужних розломів більш пізнього закладення, інші - до дрібніших протектонічних тріщин.
Таблиця 2.1
Характеристика родовищ граніту по геоструктурних
регіонах Житомирської області
РодовищеМежа міцності на стискання у насиченому водою стані, кг/см2 [61]Вихід блоків,
% [61]Щільність,
г/см3 [61]Пористість,
% [61]
Новоград-
- Київ+380960830922