РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика груп пацієнтів
Під спостереженням знаходилося 28 пацієнтів, віком від 41 до 60 років (середній вік 51 рік) з хронічним генералізованим пародонтитом та 7 пацієнтів, віком 2-8 років, з вродженим незрощенням піднебіння. Ці пацієнти складали основні групи дослідження.
6 практично здорових осіб та 5 умовно здорових дітей складали відповідні групи порівняння.
Вибірки пацієнтів були врівноважені за віком та статтю.
Всі обстежені були розподілені на такі групи:
- 1 групу - порівняння, - складали практично здорові особи з клінічно здоровим пародонтом, кількістю 6 (серед яких 3 особи були жіночої статі і 3 - чоловічої), віком від 32 до 56 років (середній вік - 49 років).
- 2 групу - пацієнти з генералізованим пародонтитом І ступеня тяжкості, кількістю 10 (5 осіб - жіночої статі і 5 - чоловічої), віком від 34 до 60 років (середній вік - 50 років);
- 3 групу - пацієнти з генералізованим пародонтитом ІІ ступеня тяжкості, кількістю 10 (5 осіб - жіночої статі, 5 - чоловічої), віком від 34 до 61 року (середній вік - 55 років);
- 4 групу - пацієнти з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня тяжкості, кількістю 8 (4 особи - жіночої статі і 4 - чоловічої), віком від 45 до 63 років (середній вік - 58 років);
- 5 групу - порівняння, - складали умовно здорові діти, які були залучені у дослідження з метою встановлення кількісних і якісних характеристик імуноцитів слизової оболонки твердого піднебіння у нормі. Кількість осіб у групі становила 5 (2 дівчинки і 3 хлопчика), їх вік - 8-13 років (середній вік - 10 років);
- 6 групу - 7 пацієнтів з вродженим незрощенням піднебіння (2 дівчинки і 5 хлопчиків), віком 2-14 років (середній вік - 8 років), була сформована з метою встановлення та підтвердження точної відповідності (тобто специфічності) кількісних і якісних характеристик імуноцитів слизової оболонки досліджуваним патологіям: вродженому незрощенню піднебіння та хронічному генералізованому пародонтиту.
Для вивчення реакції бласттрансформації лімфоцитів пацієнти добиралися окремо: по 6 осіб з І, ІІ, ІІІ ступенями тяжкості ХГП і 6 умовно здорових осіб; врівноважено за віком та статтю. Середній вік осіб становив: 56, 59, 56 та 57 років (досліджувані групи і група умовно здорових осіб - відповідно). До складу груп включали порівну осіб жіночої та чоловічої статі. Крім діагностики ХГП, цим особам проводили загальноклінічний, біохімічний аналіз крові та загальноклінічний аналіз сечі. Визначали наступні показники: загальний білок, сечовину, креатинин, трансферази - АЛТ і АСТ, г-глутамілтранс-пептидазу, які характеризують функцію нирок, печінки, гепатобіліарного тракту; рівні тригліцеридів, холестерину, які відображають стан ліпідного обміну; загальний білірубін, що відображає пігментний обмін; вміст калію, натрію та кальцію, рівень глюкози, тиротропного гормону (ТТГ) у крові. А також колір, рН, питому вагу, білок, цукор, ацетон, еритроцити незмінені і змінені у сечі. Всі визначення проводили за стандартними методиками [130].
Загальна кількість обстежених складала 70 осіб.
Діагноз "хронічний генералізований пародонтит" встановлювали за класифікацією захворювань тканин пародонта, рекомендованою Республіканською конференцією стоматологів України (Одеса, 1998) до використання у якості робочої в учбових та лікувальних закладах України [33, 138].
Діагностику здійснювали на основі результатів загальноприйнятих клініко-лабораторних досліджень (показники індексів, проб, рентгенологічного дослідження, що викладено далі). Для дослідження були обрані особи з необтяженим алергологічним анамнезом, без супутніх захворювань крові, сполучної тканини, та цукрового діабету, також з'ясовували наявність професійних шкідливих факторів.
Гігієнічний стан ротової порожнини визначали за індексом Федорова-Володкіної, який включав кількісну і якісну оцінку [139].
Наявність втрати зубоясенного прикріплення визначали за показниками формалінової проби за G. Parma.
Запалення ясен оцінювали за допомогою проби Шиллєра-Писарєва [139, 140], у математизованому варіанті. При цьому фіксували забарвлення ясеневого сосочка - 2, ясенного краю - 4, альвеолярної частини ясен - 8. Забарвлювали ясна у ділянці 43, 42, 41, 31, 32, 33 зубів. Середнє складало йодне число Свракова. Результати проби оцінювали знаком (+), якщо забарвлювалося декілька сосочків, знаком (++), якщо забарвлення з'являлося на всіх сосочках та по маргінальному краю ясен, і, знаком (+++) відмічали забарвлення всієї поверхні ясен, в тому числі і альвеолярної.
Ступінь кровотечі ясен визначали на основі клінічних даних та анамнезу та виражали в балах [139]:
2 - рідко виникаюча кровотеча (при чищенні зубів та прийомі твердої їжі);
4 - кровотеча при чищенні зубів;
6 - спонтанна кровотеча.
Ступінь рухомості зубів оцінювали за методикою Н.С. Ширшова [141]:
0 балів - фізіологічна рухомість;
1 - перший ступінь;
2 та 3 бали - другий та третій ступінь відповідно. Середній бал оцінених зубів служив показником індексу рухомості зубів.
Глибину пародонтальних кишень, ступінь порушення функцій зубів оцінювали пародонтальним індексом (ПІ) за A.L. Russel [139].
Для встановлення рівня деструкції кісткової тканини альвеолярних відростків (з метою уточнення ступеня тяжкості хронічного генералізованого пародонтиту) проводили рентгенологічне дослідження методом внутрішньоротової контактної рентгенографії у відділах з найбільшою глибиною пародонтальних кишень, за необхідності поводили ренген у двох - трьох відділах.
Дані місцевого статусу порожнини рота зареєстровані у медичній карті стоматологічного хворого форма № 043-У та наведені у розділі "Клініко-лабораторна характеристика досліджуваних груп".
Біопсію у представників групи порівняння (з групою хворих на хронічний генералізований пародонтит різних ступенів тяжкості) виконували після ретельного збору алергійного анамнезу, в