РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Робота виконувалась на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинської державної медичної академії та на базі нефрологічного відділення Чернівецької обласної клінічної лікарні.
Зважаючи на необхідність проведення комплексної оцінки, було відібрано наступні групи дослідження:
1 група - хворі на пієлонефрит, яким призначалось стандартне лікування, до якого був призначений ербісол (основна група А);
2 група - хворі на пієлонефрит, яким призначалось стандартне лікування, до якого додатково був призначений пилок квітковий (основна група Б);
3 група - хворі на пієлонефрит, яким призначалось стандартне лікування (контрольна група);
4 група - практично здорові особи, у яких був визначений спектр біохімічних показників у сироватці крові.
У загальному було обстежено 136 осіб (рис.2.1). До контрольної (першої) групи віднесли 30 хворих на ХП. У другу групу було включено 44 хворих, яким призначали ербісол (34 хворих на ХП із супутніми ураженнями системи травлення та 10 хворих на ХП без супутніх уражень системи травлення). Третя група складала 50 хворих, яким призначали пилок квітковий (38 хворих на ХП із супутніми ураженнями системи травлення та 12 хворих на ХП без супутніх уражень системи травлення), четверта група практично здорових осіб включила 12 осіб.
Рис.2.1. Схема розподілу обстежених хворих за групами
Дизайн дослідження таким чином був сформований за типом випадок-контроль ("case-control study") відповідно до рекомендацій клінічного дослідження препаратів GСP та GMP.
Крім того, у частині дослідження нами був використаний аналітичний дизайн із одномоментним зрізом для формування вибірки.
Вибірку формували рандомізовано, відбираючи випадково хворих, які поступали на стаціонарне лікування у нефрологічне відділення. Четверта група обстеження була сформована із практично здорових донорів.
Усі групи були сформовані репрезентативно за віком, статтю та клінічними проявами основного і супутніх захворювань.
Середній вік у вибірці складав 32,54+1,47 років, чоловіків та жінок було приблизно однакова кількість. Розподіл обстежених за віком та статтю поданий у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених за віком
Група обстеженихСередній вік (М+m), років1 група, n=4432,88+3,242 група, n=5030,60+2,443 група, n=3028,98+2,964 група, n=1232,09+2,67 Більш детальна характеристика груп обстеження та частота виявлення у них супутньої патології подана у розділі 3.
2.2. Характеристика методів дослідження
Комплексне обстеження хворих включало клінічне обстеження із заповненням карти поглибленого вивчення анамнезу. Обстеження проводили за спеціально розробленою схемою, яка включала старанний аналіз скарг хворих, анамнезу захворювання та анамнезу життя, особливостей перебігу хвороб. Звертали увагу на першо- та другорядні етіологічні моменти, особливості аліметарних порушень, перебіг пієлонефриту на амбулаторному етапі, наявністю факторів ризику загострень, психоемоційні перевантаження, особливості родинного анамнезу, спадковість, вплив екзогенних шкідливих факторів середовища, наявність алергологічних факторів тощо.
Для виконання біохімічних досліджень кров у пацієнтів набирали з ліктьової вени ранком натще через 12-15 годин після останнього вживання їжі.
Усім хворим проводили загальноклінічний аналіз крові (клінічна лабораторія Чернівецької обласної клінічної лікарні) із визначенням показників еритроцитів, гемоглобіну, кольорового показника, лейкоцитів, тромбоцитів, швидкості зсідання еритроцитів, лейкоцитарної формули; біохімічний аналіз крові (лабораторне відділення Чернівецької обласної клінічної лікарні, Чернівецької обласного медико-діагностичного центру) із визначенням набору показників (дослідження білірубіну та його фракцій, активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, рівнів холестерину, тригліцеридів, протеїнограми, іонограми, глюкози, креатиніну, сечовини) на біохімічному аналізаторі "Cone-Ultra", Фінляндія.
У цільній крові хворих та практично здорових осіб визначали наступні показники про- та антиоксидантних систем: активність каталази, глутатіонпероксидази, церулоплазміну, рівні малонового діальдегіду, відновленого глутатіону, дієнових кон'югат, молекулярні продукти пероксидного окислення білків.
Визначення параметрів окислювальної модифікації білків плазми крові проводили за І.Ф.Мещишеним [103,105], малонового діальдегіду за Ю.А.Владимировим, О.І.Арчаковим [28], дієнових кон'югатів за І.А.Волчегорським і співавт., [40], глутатіону відновленого в цільній крові та активності глутатіонпероксидази - за О.В.Травіною, в модифікації І.Ф.Мещишена і І.В.Петрової, [104,106,161], каталази за М.А.Королюк та Л.І.Іванової [81] та церулоплазміну в плазмі крові за методом Ревіна [70].
Імунологічне дослідження крові проводили у імунологічній та імунохімічній лабораторіях Чернівецького обласного медико-діагностичного центру. Визначали вміст у периферійній крові Т-лімфоцитів (Е-РУК), активних Т-лімфоцитів (А-Е-РУК), Т-супресорів (Тs), Т-хелперів (Тh), співвідношення Т-хелпери/Т-супресори, В-лімфоцитів (ЕАС-РУК), фагоцитарну активність, фагоцитарне число, НСТ-тест спонтанний та стимульований, рівень циркулюючих імунних комплексів, рівень імуноглобулінів класів М, А, G за традиційними методами розеткоутворення та радіальної дифузії за Манчині [75].
Функціональний стан нирок оцінювали за допомогою кліренс-методу визначення судинно-клубочкового та канальцевого відділів нефрону у умовах спонтанного діурезу за 12 годин (О.Шюк, 1988). Швидкість клубочкової фільтрації оцінювали за кліренсом ендогенного креатиніну. Для оцінки канальцевого транспорту натрію розраховували його абсолютну та відносну реабсорбцію.
Верифікацію діагнозу ХП проводили за критеріями А.Я.Пителя [127] та згідно до методичних рекомендацій кафедри нефрології КМАПО ім. П.Л.Шупіка