РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РІВНЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВУГІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Методики обґрунтування якості кам'яного вугілля та економічної оцінці ефективності його використання
Економічна ефективність використання збагаченого вугілля в енергетиці впродовж багатьох років є темою досліджень. Неоднозначність відповідей на це актуальне питання у різні періоди часу була обумовлена, з одного боку, змінами з часом співвідношень цін та послуг на вугілля та вугільну продукцію, технологічний переділ, транспортні послуги. З другого боку, подальший розвиток вугільних енерготехнологій, підвищення екологічних вимог та нормативів приводили до нових сполучень економічних умов, які висували нові задачі досліджень в даній області.
Добре відомим засобом захисту суспільством своїх інтересів в області економіки, екології, енергозбереження, раціонального використання природних ресурсів та запасів надр є стандарти на вугілля та вугільну продукцію.
Оптимізація параметрів об'єктів стандартизації полягає у встановленні таких їх значень, при яких природні ресурси будуть використовуватись найбільш ефективно, забезпечивши максимальний прибуток при мінімальних видатках на виробництво електроенергії при задоволенні екологічних та інших вимог [45].
При плановій економіці оптимізація параметрів стандартизації якості вугілля здійснювалось комплексно, з урахуванням взаємодії усього виробничого циклу від видобутку вугілля до його використання на електростанціях [45].
Для цього використовувалась цільова функція стандартизації, яка описує залежність цілі виробництва та споживання об'єкту стандартизації від його якості, що характеризується показниками Р, що стандартизуються, та параметрами, що залежать від часу:
Стосовно оптимізації якості вугілля такі параметри, як термін впровадження стандарту tв та період його дії tд, можна вважати такими, що задані, тому для вирішення поставленої задачі достатньо оцінити ефективність видобутку та використання вугілля в залежності від його якості.
Для оптимізації показників якості вугілля використовувалась відома формула для приведених витрат [45]:
де С - сума поточних витрат (собівартість) за даним варіантом якості;
Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;
k - сума капітальних витрат.
На такому підході створена економіко-математична модель, що передбачає розгляд варіантів з урахуванням чисельності виробників та споживачів палива і при різноманітному їх сполученню [45].
Порівняльна економічна ефективність приведених витрат встановлювалась для різних варіантів якості вугілля по всьому технологічному циклу його видобутку та використання.
Для вугілля, що призначене для пиловидного спалювання, необхідно встановити сумарні витрати на кінцеву продукцію, тобто на вироблену електроенергію.
При розрахунку приведених витрат область знаходження можливих варіантів чисельних значень показників якості вугілля обмежена границями, за якими розгляд варіантів втрачає фізичний або практичний смисл.
В якості обмежуючого фактора (ефект від виробництва та використання продукції) приймається максимальна кількість корисно виробленого тепла (електроенергії) або продукції як постійна величина при розгляду можливих варіантів зміни показників якості вугілля. Відповідно до цього мають визначатись додаткові витрати на виробництво кількості тепла (електроенергії), що не вистачає, або продукції у порівнянні з варіантом максимального виробництва.
Для оптимізації показників якості вугілля у загальному випадку варіанти призначаються за технологічним фактором.
Викладена методика створена для планової економіки та дозволяє вирішати питання оптимізації якості вугілля за умови керованості факторів, що визначають приведені витрати. Але, у зв'язку з розвитком ринкових відносин у вугільної промисловості та в енергетиці, така керованість стає неможливою у зв'язку з появою незалежних виробників.
Разом з тим такий підхід, хоча й універсальний, не дозволяє вирішити питання про підвищення ступеня використання енергетичного потенціалу вугілля при оптимізації якості за мінімізацією собівартості, оскільки максимальна кількість корисно виробленого тепла (електроенергії) при зміні зольності вугілля приймається як постійна величина, що обумовлена потужністю електростанції.
Обґрунтування рівня якості вугілля для електроенергетики на основі енергетичного підходу до споживчих властивостей вугільного палива виконано Дебердеєвим І.Х. із співавторами [21]. Ними показано, що в основі раціонального підходу до використання кам'яного вугілля в енергетиці лежить енергозміст вугілля та його енергетична вартість, що характеризується питомою теплотою згорання. Підкреслюється, що товаром при продажу вугілля є його енергія, тому для виробника палива має значення перевага видобутку та переробки енергетично більш цінних марок вугілля. Для оцінки сировинної бази пропонується ввести показник відносної енергетичної вартості, який дорівнює відношенню нижчої теплоти згоряння натурального палива до питомої теплоти згорання умовного палива (питома теплота згорання 7000 ккал/кг).
На підставі цього показника запропоновано ранжувати вугілля, що видобувається у різних родовищах. Вказується, що енергозміст палива є основним ціноутворюючим параметром продукції вугільних підприємств. Формула ціни вугілля, що наведена, враховує еквівалент умовної ціни умовного палива, його енергозміст, зольність, зміст сірки, транспортні тарифи та відстань транспортування. Доводиться економічна доцільність збагачення вугілля.
Разом з тим ця робота не містить даних з обґрунтування раціонального рівня якості вугілля та ступеня збагачення.
Се Цяном та Дебердеєвим І.Х. розроблено також методика оцінки ефективності використання на ТЕС збагаченого вугільного палива [82].
За основну економічну умову заміщення рядового вугілля збагаченим паливом прийнято показник заощадження маси вугілля Е. Як підкреслюють автори, він, за суттю, означає те,