Розділ 2
Порядок виникнення та припинення трудових ПРАВОвідносин з науковими
працівниками
2.1. Конкурс як елемент юридичного складу підстави виникнення трудових відносин
з науковцями
Складність наукової праці обумовлює необхідність підбору кадрів з вищою
освітою, які здатні виконувати складні наукові завдання. Внаслідок цього в
наукових установах традиційно заміщення вакантних посад здійснювалось і
здійснюється за конкурсом.
Порядок заміщення посад наукових працівників з 1962 року регулювався
Інструкцією про порядок заміщення посад наукових працівників науково-дослідних
установ, затвердженою Постановою Президії Академії наук СРСР від 14 грудня 1962
року № 982 (далі – Інструкція 1962 року) [62] [105 [62]Инструкция о порядке
замещения должностей научных работников научно-исследовательских учреждений:
Утверждена Постановлением Президиума Академии наук СССР от 14 декабря 1962 года
№ 982 // Бюллетень Министерства высшего и среднего специального образования
СССР. – 1963. – № 3. – С. 9.].
Після прийняття у 1991 році Закону України «Про основи державної політики у
сфері науки і науково-технічної діяльності» [178] [106 [178]Про основи
державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності: Закон України
від 13 грудня 1991 року № 1977–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992.
– № 12. – Ст. 165.] конкурсний порядок при прийнятті на роботу (заміщенні
посад) не застосовувався, оскільки ч.3 ст.25 передбачала прийняття науковців на
роботу за контрактом. І тільки після внесення змін до цього Закону у 1998 році
[156] [107 [156]Про внесення змін до Закону України „Про основи державної
політики у сфері науки і науково-технічної діяльності”: Закон України від 1
грудня 1998 року № 284–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №
2–3. – Ст. 20.] (його було викладено у новій редакції), з’явилась норма, яка
передбачала, що прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на основі
конкурсного відбору вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою
наукової установи (статті 6, 10). Але, закріпивши конкурсний відбір як підставу
прийняття на роботу (заміщення посад), законодавець не передбачив порядок
проведення самого конкурсу. Отже, постає питання, як проводити конкурсний
відбір та якими нормами слід керуватися при цьому.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про
порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу
РСР» [180] [108 [180]Про порядок тимчасової дії на території України окремих
актів законодавства Союзу РСР: Постанови Верховної Ради України від 12 вересня
1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.]
Інструкція 1962 року є чинною, оскільки ці питання не врегульовані в достатній
мірі законодавством України, вона не суперечить Конституції України та Законам
України, хоча й була прийнята за часів вже неіснуючої держави.
Повернення до конкурсу слід визнати позитивним явищем, адже він дозволяє в
умовах гласності відібрати необхідну кандидатуру. Свого часу конкурс як елемент
юридичного складу підстави для виникнення трудових правовідносин неодноразово
піддавався критиці. Не усі фахівці позитивно ставились до конкурсу, звертали
увагу на окремі недоліки, які мали місце при його проведенні, але все ж таки
нормативно-правові акти забезпечували створення конкурентного середовища і
дозволяли брати участь у конкурсі особам, які відповідали його вимогам. Критики
дорікали керівникам наукових установ, що вони оголошували конкурс «під своїх
осіб», не вбачали конкурс у ситуаціях, за яких претендувала на посаду одна
особа. Такі ситуації визнавались обранням на посаду, а не конкурсом. Оголошення
про конкурс іноді публікувались у ЗМІ, невідомих для більшості читачів.
Критикували членів вчених рад за те, що деякі з них непринципово ставились до
обговорюваних кандидатур, голосували за ту кандидатуру, яку пропонував керівник
наукової установи. Зверталась увага й на інші недоліки та формалізм, які
допускались при проведенні конкурсу. Незважаючи на деякі негативні моменти,
конкурс, який застосовувався багато років, в цілому себе виправдовував [35,
c.15–16] [109[35]Гетьман А., Гончарова Г. Колізії у законодавстві про вищу
освіту та шляхи їх подолання // Новий колегіум. – 2005. – № 1–2. – С. 15–16.].
Перші спроби запровадити конкурсний відбір наукових кадрів в деяких
науково-дослідних установах відноситься до 1918 року, але на той час це не
призвело до очікуваних результатів. У деяких науково-дослідних установах
конкурсний порядок заміщення посад із затвердженням провідних категорій
наукових працівників вищими органами був запроваджений Положенням про
науково-дослідні інститути та асоціації інститутів, затвердженим Наркомпросом
РСФСР 22 січня 1925 року [132] [110 [132]Положение о научно-исследовательских
институтах и ассоциациях институтов: Утверждено Наркомпросом РСФСР от 22 января
1925 года // Еженедельник НКП. – 1925. – № 22. – С. 36–38.]. Типовим положенням
про науково-дослідні інститути, які підпорядковані Головнауці Наркомпросу
РСФСР, яке затверджене у 1929 році [239] [111 [239]Типовое положение о
научно-исследовательских институтах, подчиненных Главнауке Наркомпроса РСФСР //
Еженедельник НКП. – 1929. – № 24–25. – С. 50–53.], встановлено, що наукові
працівники призначаються за конкурсом: дійсні члени – на 10 років, наукові
співробітники І розряду – на 5 років, наукові співробітники ІІ розряду –
безстроково.
Відповідно до Постанови РНК РСФСР від 21 лютого 1931 року „Про стан
науково-дослідної справи у РСФСР” [104] [112 [104]О состоянии
научно-исследовательского
- Київ+380960830922