Розділ 2
оцінка сучасного стану та перспектив розвитку корпоративних відносин в
акціонерних товариствах України
2.1 Дослідження факторів формування вітчизняної системи корпоративного
управління
Корпоратизація та приватизація державних підприємств стали одним з головних
напрямків ринкового реформування економіки України. Переважно через
роздержавлення у 1992-2000 р.р. в нашій країні виникло більш ніж 36 тисяч
акціонерних товариств, майже 19 мільйонів громадян України стали акціонерами.
Роздержавлення стало основним фактором виникнення корпоративних відносин і
формування системи корпоративного управління в Україні. Проте приватизація не
була однорідним процесом, завдання та особливості її проведення перетворювалися
відповідно до змін державних пріоритетів ринкового реформування економіки.
Основними етапами приватизації у 1991-2002 р.р. стали наступні:
колективізація та корпоратизація державних підприємств (1991-1994 р.р.);
масова сертифікатна приватизація (1995-1998 р.р.);
приватизація за грошові кошти (1999 р.р. – теперішній час).
Особливості кожного етапу здійснення приватизації певною мірою відбивалися на
формуванні корпоративних відносин і системи корпоративного управління [57].
Початок процесів корпоратизації в Україні у 1989-1991 р.р. був пов’язаний з
поширенням господарської самостійності трудових колективів державних
підприємств та виникненням “державних акціонерних соціалістичних підприємств”.
Основною ознакою цього процесу стала масова передача в оренду трудовим
колективам майна державних підприємств. При цьому колективи робітників, які не
брали на себе ніякої майнової відповідальності, отримували більшість прав
власників орендних підприємств.
З виникненням незалежної держави України необхідність приватизації більшості
державних підприємств було передбачено у 1992 р. Законом України “Про
приватизацію державного майна”. Проте на той час роздержавлення більшою мірою
було політичною проблемою, оскільки досить невизначеними були шляхи та навіть
можливості масової приватизації майна державних підприємств. Суто економічні
проблеми (насамперед – підвищення ефективності господарювання через зміну форми
власності) залишалися поза увагою політиків. Переважною сферою приватизації
стали невеликі підприємства сфери послуг та торгівлі, які перебували у
комунальній власності, тобто підпадали під дію Закону України “Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. Водночас більшість
великих державних промислових підприємств через корпоратизацію було перетворено
на акціонерні товариства закритого та відкритого типу. Влітку 1994 р. масову
приватизацію було фактично припинено рішенням Верховної Ради України про
мораторій на продаж пакетів акцій державних АТ [29].
Масова колективізація та корпоратизація державних підприємств на той час
призвела до значного посилення впливу їхнього вищого керівництва на
приватизаційні процеси та на корпоративні відносини загалом. Приватизація
державного майна, яке більшою мірою перебувало в оренді трудових колективів,
здійснювалося через неконкурентні способи (насамперед - через викуп)
(див. дод. Ш, табл. 2.1). Можливість участі населення України та іноземних
інвесторів у приватизації була дуже обмеженою, а ціна покупки більшості
приватизованих об’єктів була значно нижчою за їхню реальну вар-тість. Трудові
колективи – нові власники – майже не мали власних інвестицій-них ресурсів,
вкладення яких було необхідним для розвитку виробництва [15].
Початок масової сертифікатної приватизації був зумовлений появою наприкінці
1994 р. низки Указів Президента України про прискорення процесів
роздержавлення. Громадяни України отримали приватизаційні майнові сертифікати
та компенсаційні сертифікати, які мали
Таблиця 2.1
Структура процесу реформування власності в Україні, за способами приватизації,
у 1994-2003 рр.
Способ приватизації
Частка способу приватизації у загальному обсягу продажу об’єктів державної
власності, %, за роками
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
Усього
Разом усіма способами, у т.ч.
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
викуп об'єктів приватизації
60,4
40,6
38,1
43,9
45,1
40,3
49,1
46,7
57,6
64,2
44,8
викуп за альтернативним планом приватизації
0,1
1,1
0,5
0,7
0,3
0,3
0,2
0,3
0,2
-
0,6
викуп майна, зданого в оренду з викупом
15,4
35,9
26,1
13,4
9,8
10,0
11,9
16,3
14,2
15,9
18,8
продаж на аукціоні
19,9
5,0
8,4
12,2
21,0
25,8
28,6
30,4
23,1
17,1
15,8
продаж за некомерційним конкурсом
0,8
2,3
3,2
3,8
3,3
1,9
1,0
1,3
1,0
0,6
2,6
продаж за комерційним конкурсом
2,4
2,4
5,1
8,6
5,4
5,3
4,0
2,3
2,3
1,9
5,0
продаж за конкурсом з відстрочкою платежу
0,0
-
0,0
продаж акцій відкритих акціонерних товариств
1,0
12,7
18,6
17,4
15,1
16,4
5,2
2,7
1,6
0,3
12,4
використати через обмін на паї або акції приватизованих підприємств. Головними
пріоритетами приватизації на цьому етапі стали стрімке роздержавлення та
створення широкого прошарку населення – власників-акціонерів приватизованих
державних підприємств. Проте сертифікатна приватизація, яка насправді зробила
процес ринкового реформування безповоротним, призвела також до малоефективного
роздроблення колективної власності та майже не створила передумов для залучення
інвестицій до розвитку приватизованих підприємств.
Саме через масову сертифікатну приватизацію у 1995-1999 р.р. в Україні
сформувалася система корпоративного управління змішаного типу з переважанням
інсайдерського корпоративного контролю вищих керівників п