РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
2.1. Закономірності державного управління процесами захисту інформаційних
ресурсів
Система захисту відомостей, віднесених до державної таємниці та до інших,
передбачених законодавством таємниць, пов'язана не тільки із захистом найбільш
важливих національних інформаційних ресурсів у політичній, економічній,
науково-технологічній та інших сферах, а й безпосередньо стосується захисту
права громадянина на інформацію та його конституційних свобод. Недостатня
виваженість державної інформаційної політики з цих питань створює передумови як
для необґрунтованого обмеження прав на доступ до інформації, так і для
несанкціонованого оприлюднення інформації з обмеженим доступом, а також для
певних зловживань у процесі міжнародного інформаційного співробітництва.
Система захисту таємниць держави є своєрідним чинником визначення характеру
політичного режиму, взаємовідносин суспільства і держави, сутності процесів
демократизації суспільного життя. Як вважає автор праці [5, с. 18], для
будь-якого тоталітарного режиму характерним є гіпертрофування секретності,
надмірне розширення обсягів відомостей, що належать до державних та службових
таємниць, тим часом як для демократичної держави характерно акцентування уваги,
передусім, на захисту прав громадянина, його інтересів.
Стрімке зростання значення інформації у всіх без винятку сферах діяльності
людини створило умови для перетворення інформації на стратегічний ресурс, а
його формування, поширення і забезпечення ефективного використання – на окрему
галузь виробництва. Реалії сучасності створили абсолютно новий сектор
економіки, в основі якого – інформація, знання та інформаційні технології.
Захоплення та утримання переваги у цьому секторі економіки є стратегічним
курсом державної політики розвинених країн, які мають намір і у майбутньому
зберігати роль світових лідерів у цій сфері. А це створюватиме умови для росту
інтенсивності конфліктів за перевагу в інформаційній сфері. З цих обставин
випливатиме важливе завдання держави, пов'язане з необхідністю забезпечення
ефективно діючої системи захисту важливих національних інформаційних ресурсів
як основи для проведення незалежної інформаційної політики, захисту
національних інтересів. Створення такої системи є важливою передумовою для
знайдення Україною свого місця у світовому розподілі праці у новій сфері
економіки.
Відповідно до висновків [178, с. 87], система захисту інформаційних ресурсів
має лише відносне самостійне значення, її призначення - нормальне й ефективне
функціонування системи, в котру вона “вбудована” і яка її створила. Отже,
система захисту інформаційних ресурсів (режим секретності щодо державної
таємниці та режим конфіденційності інших, передбачених законодавством таємниць)
– важливий елемент системи державного управління.
У сучасних умовах у нашій країні пророкуються численні можливості, котрі матиме
людина в інформаційному суспільстві для задоволення своїх інформаційних потреб,
що виникають у процесі життєдіяльності. При цьому наголос робиться, як правило,
на позитивних ефектах і наслідках глобалізаційних інформаційних процесів. Але
чим далі просувається світове співтовариство шляхом до інформаційного
суспільства, тим більше стають зрозумілими можливі негативні наслідки
глобалізаційних інформаційних процесів, котрі іноді ставлять під сумнів
можливість надійного забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства,
держави та сталого розвитку деяких країн.
Аналіз літературних джерел, поглядів на проблеми сучасності, пов’язані з
глобалізаційними процесами і формуванням інформаційного суспільства дозволяють
зробити наступні висновки стосовно сфери діяльності, що досліджується.
Перше. Методологічні засади формування загальної системи захисту інформаційних
ресурсів і, зокрема – в процесі міжнародного співробітництва, повинні випливати
із загальної ґрунтовної стратегії прогресивного економічного розвитку [171; 79]
на основі постіндустріальних закономірностей і принципів, нових знань,
технологій і техніки [161] формування цілісного
промислово-науково-технологічного комплексу [93], узгодженості всіх векторів
внутрішньої і зовнішньої політики [47], комплексності і взаємозбалансованості
державної економічної, науково-технологічної, соціальної, гуманітарної,
інформаційної політики та системи державного управління стратегією розвитку
України [171].
Друге. Інформатизація, розвиток глобальної мережі Інтернет, застосування
інформаційно-комп'ютерних технологій як “панацеї” для розвитку суспільства і
держави [11; 169], тобто технократичний підхід до розв'язання цих питань, який
має значне поширення серед фахівців у сфері інформатизації, деяких
представників управлінської еліти, бізнесу, журналістів та окремих
соціально-політичних угруповань, дезорієнтує суспільство. Інтернет та
інформаційно-комп'ютерні технології – це не тільки і не стільки засоби
комунікації і новий вид зберігання, поширення та забезпечення широкого доступу
до певної інформації. Передусім, це активно діючі суб'єкти: індивіди та різні
співтовариства (світові корпорації, держави, коаліції держав), що беруть участь
у створенні, розвитку, забезпеченні функціонування і використання можливостей
глобальної мережі як позитивних, так і негативних. Про можливі “ризики і
втрати”, пов'язані із глобалізацією, - ґрунтовні висновки зробив академік НАН
України С.Пирожков [63]. Про необхідність виважених оцінок глобалізаційних
процесів ґрунтовно доведено на науковій конференції [171].
Справді, г
- Київ+380960830922