РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих та здорових людей
Для вирішення поставлених завдань здійснено обстеження 332 осіб: 171 хворих і
161 практично здорових.
Обстежені хворі склали три групи:
– ГГВ із хронічними запальними захворюваннями дихальних шляхів (основна група)
– 51 (жінок 28, чоловіків 23) віком від 17 до 45 років,
– ГГВ без хронічних запальних захворювань дихальних шляхів (перша група
зіставлення) – 85 (жінок 48, чоловіків 37) віком від 19 до 46 років ,
– особи з хронічними запальними захворюваннями дихальних шляхів (друга група
зіставлення) – 35 (жінок 28, чоловіків 7) віком від 17 до 43 років.
Дані осіб другої групи зіставлення порівнювали з показниками практично
здорових, в яких не було хронічних запальних захворювань дихальних шляхів
(контрольна група) – 161 особа (жінок 92, чоловіків 69) віком від 18 до 44
років. В усіх групах переважали особи молодого віку.
Діагноз ГГВ установлювали на основі клініко-епідеміологічних даних та
підтверджували за наявності специфічних серологічних маркерів ГГВ
(анти-НВс-ІgМ, НВsАg, НВеАg) і відсутності маркерів інших вірусних гепатитів
(анти-НАV ІgМ, анти-НСV (сумарні), анти-HDV), які визначали методом ІФА за
допомогою підтверджувальних тест-систем. У частини хворих визначали ДНК-НВV у
полімеразній ланцюговій реакції (набір реагентів “Амплисенс”, Росія).
Визначаючи тяжкість ГГВ, ураховували вираженість симптомів інтоксикації, рівень
гіпербілірубінемії, гепатомегалію і наявність ускладнень [43]. Легкий перебіг
характеризувався відсутністю або слабо вираженими симптомами інтоксикації:
незначна загальна слабкість, втомлюваність, зниження працездатності відмічалися
хворими короткочасно і не постійно. Апетит був помірно знижений, спостерігалась
нудота. Блювання в жовтяничному періоді не було. Рівень гіпербілірубінемії не
перевищував 75-100 мкмоль/л. Перебіг середньої тяжкості характеризувався
помірними або вираженими симптомами інтоксикації: загальною слабкістю,
втомлюваністю, періодичним болем голови, диспептичними розладами у вигляді
зниження апетиту, нудоти, блювання. Гепатомегалія була чітко виражена і не
залежала від проявів інтоксикації. Зміни серцево-судинної системи
характеризувалися брадикардією, гіпотонією. Рівень гіпербілірубінемії коливався
в межах 100-200 мкмоль/л. Тяжкий перебіг характеризувався зростанням
вираженості симптомів інтоксикації: значними та тривалими визначалися загальна
слабкість, біль голови, пітливість, з’являлася анорексія, багаторазове
блювання, головокружіння, порушувався ритм сну (сонливість вдень та безсоння
вночі). Часто, але не обов’язково, реєструвалися клініко-лабораторні ознаки
геморагічного синдрому. Рівень гіпербілірубінемії перевищував 200 мкмоль/л.
Симптоми печінкової енцефалопатії, характерні для фулмінантного перебігу ГГВ, в
обстежених нами хворих не реєструвалися.
При постановці діагнозу затяжної реконвалесценції та затяжної форми ГГВ
керувались наступними критеріями. Затяжну реконвалесценцію розглядали як
варіант відновлювального періоду, при якому нормалізація клініко-біохімічних
показників тривала довше за 45 діб, але не перевищувала
3-х місяців. Затяжна форма визначалася як гострий гепатит із клінічними та
біохімічними ознаками активності процесу, що реєструвалися протягом від 3 до 6
місяців. Залишковими явищами при затяжному перебігу ГГВ були ознаки
астеновегетативного синдрому, відчуття дискомфорту та біль у правому підребер’ї
або епігастральній ділянці, що періодично виникали після їжі або фізичного
навантаження, гепатомегалія, тривала ферментемія тощо.
В періоді реконвалесценції хворим за показаннями призначали дуоденальне
зондування з проведенням загально-клінічного дослідження дуоденального вмісту.
Обов’язково здійснювали ультразвукове дослідження печінки та селезінки відносно
еталонного середовища на ультразвуковому сканері “Toshiba SSA-220A“ (Японія),
конвексним датчиком 3,75 МГц.
Хронічні ураження дихальних шляхів за МКХ-10 (ВООЗ, 1985) були представлені
рецидивуючим ринітом (код J 31.0), назофарингітом (код J 31.1), фарингітом (код
J 31.2), простим бронхітом (код J 41.0), синуситами (код J 32), хронічний
тонзиліт (код J 35.0) діагностували як самостійне захворювання, або як супутню
патологію ураження дихальних шляхів. У дослідження включали осіб із хронічними
захворюваннями дихальних шляхів тривалістю не менше 2-х років і з частотою
загострень 4 і більше за останній рік, що вказує на наявність імунодефіциту
[61].
Всім було проведене загально-клінічне обстеження, проаналізовані дані
амбулаторних карт. Лабораторні та додаткові дослідження виконувались у
відповідності до діагностованої патології із залученням консультантів. Аналіз
клінічних даних і діагностику здійснювали згідно стандартних протоколів з
використанням класифікацій, наведених у МКХ-10 (ВООЗ, 1985).
Лікування екстрактом ехінацеї пурпурової (Ехінацея-ратіофарм, р.11.00/02498)
отримали 15 хворих на ГГВ із хронічними запальними захворюваннями дихальних
шляхів. Препарат призначали в період розпалу хвороби після стабілізації
клініко-біохімічних показників дозою 100 мг 2 рази за день протягом 10-14 діб
додатково до базисної терапії. Курс терапії екстрактом ехінацеї пурпурової
(“Екстракт ехінацеї пурпурової рідкий”, р.98/16/7) отримали також 30 осіб із
хронічними запальними захворюваннями дихальних шляхів у період ремісії з
розрахунку 0,2 мг на кг маси на добу протягом 3-х тижнів. Ефективність терапії
оцінювали за клінічними, біохімічними та імунологічними показниками.
Хворі на ГГВ обстежувалися в динаміці: в період розпалу хвороби та при виписці
із стаціонар
- Київ+380960830922